Згідно з чинним церковним календарем, 13 листопада Православна Церква України (ПЦУ) вшановує пам'ять одного з найвеличніших учителів християнства та видатних мислителів ранньої Церкви — святителя Івана Золотоустого, архієпископа Константинопольського. Про це повідомляє РБК-Україна з посиланням на публікацію пресслужби ПЦУ у Facebook. Саме Іван Золотоустий склав чин Божественної літургії, яка й донині носить його ім'я та звершується в храмах найчастіше.

Від знатного адвоката Антіохії до чернецтва

Іван Золотоустий походив з Антіохії — тодішньої столиці Сирії та одного з головних міст Римської імперії. Він народився у знатній родині та здобув блискучу різнобічну освіту і християнське виховання. Спочатку він певний час працював адвокатом, проте згодом прийняв чернецтво та священство. За даними ПЦУ, на цей крок його підштовхнув друг дитинства — Василь, який раніше за Івана прийняв чернецтво і якого нині вшановують як святителя Василія Великого. Щоб глибше пізнати Бога, Іван досконало вивчав Святе Письмо, щиро молився, упокорював своє тіло та усамітнювався. Повернувшись до рідної Антіохії, він був рукоположений у диякони, а згодом — у пресвітери.

Проповідник, якого не хотіли на патріаршому престолі

Серед співвітчизників Іван швидко заслужив велику повагу як проповідник і церковний оратор. Його переконливим, натхненним і повчальним словом утішалися слухачі; сучасники називали його неперевершеним і мудрим учителем християнської науки. У 398 році в храмі Святої Софії Царгородської він був рукоположений у сан архієпископа на Константинопольську кафедру. При цьому, як наголошує ПЦУ, сам святий не бажав цього підвищення і не хотів розлучатися з батьківщиною. Знаючи про це, сановники імператора Аркадія, який прагнув бачити на патріаршому престолі видатного оратора, виманили Івана за місто під приводом відвідування святих місць, посадили у колісницю та проти волі привезли до столиці, де Аркадий особисто в багряній палаті імператорського палацу оголосив свою волю.

Викриття вад та шлях у вигнання

Правління на вищому церковному престолі імперії Іван Золотоустий розпочав із радикальних кроків, зумовлених любов'ю до аскетичного способу життя. Він передусім дбав про допомогу людям і спасіння їхніх душ, заперечував і викривав вади тодішнього суспільства. У результаті влада, багата частина імперської столиці та частина духовенства не схвалили таку діяльність. Неподалік від Константинополя незадоволені організували проти нього собор, який під надуманим приводом позбавив святителя кафедри та сану. Його оголошували єретиком, чаклуном і лиходієм, відлучали від Церкви та заслали на край імперії, щоб ізолювати його полум'яне боговдохновенне слово — «найстрашнішу для беззаконників зброю», за формулюванням ПЦУ.

Смерть у Команах та богословська спадщина

У далекому від Константинополя місті Комани, перебуваючи у вигнанні, у вересні 407 року Іван Золотоустий помер. Його останніми словами, згідно з переказом, були: «Слава Богу за все!». Святитель залишив богословську спадщину, порівнянну за обсягом лише з працями небагатьох отців Церкви. Його твори високо цінувалися вже у V столітті, зокрема під час Халкидонського Собору. Згідно з грецьким часословом, творінь Золотоустого, що дійшли до нашого часу, налічується 1447, а також 244 листи. Найбільше збереглося церковних бесід і проповідей, що вражають стрункістю, глибиною думки та різноманітністю змісту; серед видатних творів — його тлумачення Святого Письма.

Заклик ПЦУ до молитовного вшанування

На завершення публікації пресслужба ПЦУ закликала вірян вшанувати щирою молитвою «великого вчителя християнства, натхненного проповідника, справжнього цілителя людських душ» і покласти на серце його приклад життя, незламну віру і надію на Бога, звертаючись до нього зі словами: «Святителю, отче Іване Золотоустий, моли Бога за нас».