До серпня 2026 року мережа реабілітаційних центрів RECOVERY досягла важливої віхи: допомогу вже отримали 50 тисяч українських військових. Ця цифра — не просто статистика, а свідчення масштабної трансформації підходу до відновлення після важких поранень в умовах повномасштабної війни. Керівниця проекту Світлана Гриценко в ексклюзивній колонці для РБК-Україна наголошує: реабілітація сьогодні — це не лише медична процедура, а шлях до повернення людини до самостійного життя, родини та майбутнього.

Від госпітальної допомоги до життя за межами лікарні

У перші роки війни реабілітація часто обмежувалася лікарняними палатами та стандартними протоколами. Сьогодні підхід кардинально змінився. Мережа RECOVERY, що об'єднує 20 центрів по всій Україні, будує маршрути відновлення на основі індивідуальних потреб кожного пацієнта. «Ми не пропонуємо військовому стандартний перелік процедур, — пояснює Гриценко. — Ми разом визначаємо, що для нього дійсно важливо, формуємо індивідуальний план і переглядаємо його відповідно до прогресу».

Це означає, що реабілітація виходить за межі клінік: військові вчаться готувати їжу, керувати автомобілем, працювати з інструментами, облаштовувати дім. Мета — не просто відновити функцію кінцівки, а повернути людині право визначати власне майбутнє. Як зазначає Гриценко, «головний результат — це не кількість проведених процедур, а те, що людина повертає самостійність, впевненість і право визначати власне майбутнє».

Регіональна доступність: допомога там, де живуть люди

Однією з ключових інновацій мережі стало географічне розподілення центрів. Замість концентрації допомоги в кількох великих містах, RECOVERY розвиває інфраструктуру в регіонах, щоб військові могли проходити реабілітацію ближче додому. Це дозволяє зберігати зв'язок із родиною, отримувати емоційну підтримку близьких і поступово повертатися до звичного середовища. «Якісна допомога має бути скрізь, де живуть люди, а не лише в кількох великих містах», — наголошує керівниця проекту.

Історії, які змінюють систему

За цифрою в 50 тисяч стоять реальні історії. Євген, який мріяв знову сісти за кермо. Владислав, який щодня тренується ходити на протезі, щоб обійняти дружину та доньку. Валентин, який одружився після поранення і тепер вчиться самостійно мити посуд і працювати молотком. Ці приклади ілюструють, як реабілітація стає інструментом повернення до життя, а не просто медичним процесом.

Суперечливі дані

Хоча офіційна статистика RECOVERY вказує на 50 тисяч військових, які пройшли реабілітацію, деякі незалежні джерела та експерти у сфері охорони здоров'я зазначають, що точні дані можуть варіюватися залежно від методики підрахунку. Зокрема, частина фахівців вважає, що до цієї цифри включено як пацієнтів, які завершили повний курс реабілітації, так і тих, хто отримав лише початкові консультації або короткострокову допомогу. Самі представники RECOVERY наполягають, що до статистики включено лише тих, хто пройшов хоча б один повний етап відновлювальної програми. На даний момент остаточного консенсусу щодо методології підрахунку немає, що вимагає подальшого уточнення.

Майбутнє реабілітації: від виписки до життя

Світлана Гриценко наголошує, що повернення додому — це не кінець шляху. Часто саме після виписки починається найскладніша частина відновлення: біль, недоступне житло, труднощі з працевлаштуванням, зміни в родині. Тому RECOVERY вже в центрах готує військових до цих викликів, формуючи навички, які допоможуть їм адаптуватися в новій реальності. «Шанування до захисника має зберігатися і після його повернення додому, адже саме там часто починається найдовша частина відновлення», — підсумовує вона.