Зростання споживання електроенергії, пов'язане із завданнями штучного інтелекту та роботою центрів обробки даних, запустило у світовій атомній енергетиці процес, який галузеві спостерігачі називають «епохою Відродження». За останніми даними Всесвітньої ядерної асоціації (World Nuclear Association, WNA), станом на 16 жовтня 2026 року в різних країнах одночасно будуються 79 ядерних реакторів — це рекордне значення за останні сорок років. Порівнянна кількість енергоблоків у будівництві фіксувалася лише у 1986 році, коли їх налічувалося 91. Саме тоді аварія на Чорнобильській АЕС стала поворотною точкою і призвела до багаторічного скорочення будівництва атомних електростанцій по всьому світу. До негативної динаміки додався й інцидент на АЕС «Фукусіма» в Японії у 2011 році, який ще сильніше охолодив інтерес інвесторів до атому. Однак енергетична криза, спричинена військовими конфліктами в Європі та на Близькому Сході, в поєднанні з різко зрослими потребами ЦОД та ШІ в електроенергії, відсунули побоювання щодо радіаційної безпеки на другий план.

Будівельний портфель на сотні блоків

Згідно з актуальною базою WNA, із 79 реакторів, що будуються, 38 припадає на Китай, вісім — на Індію і сім — на Росію. Крім уже споруджуваних установок, ще 122 реактори перебувають на стадії планування, а понад 300 розглядаються як перспективні проекти. Сукупна електрична потужність блоків, що перебувають у будівництві, становить близько 78,9 ГВт. Йдеться переважно про великі енергоблоки: китайські проекти Hualong One та CAP1000 мають потужність порядку 1,1–1,25 ГВт кожний, російські ВВЕР-1200 — близько 1,2 ГВт. Малі модульні реактори (SMR) також присутні в планах, але поки що займають невелику частку портфеля. Водночас перехід від планів до реального будівництва вимагатиме значного фінансування, ліцензування та підготовки виробничих потужностей, що робить масштабні цифри портфеля радше орієнтиром, аніж гарантією введення.

ШІ як новий драйвер попиту

Ключовим фактором прискоренння став саме попит на електроенергію з боку дата-центрів та обчислювальних потужностей для штучного інтелекту. За оцінкою WNA, у 2026 році розпочалося або розпочнеться будівництво одинадцяти нових ядерних реакторів, а протягом найближчих 15 років в експлуатацію мають бути введені 201 реактор. Наразі в роботі перебувають 443 ядерні реактори. Навіть з урахуванням виведення окремих блоків з експлуатації через старіння обладнання до 2040 року у світі, за розрахунками, може бути введено в експлуатацію понад 600 реакторів. Така траєкторія вимагає від галузі не лише нових проектів, а й сталого зростання постачань палива, що безпосередньо впливає на ринок урану.

Малі модульні реактори: швидкість проти безпеки

Найбільший інтерес до малих модульних реакторів виявляють США, де SMR вважаються найперспективнішими з погляду швидкості віддачі вкладень. Будівництво великого реактора займає від 10 до 15 років, тоді як вимоги ШІ-інфраструктури не допускають такого тривалого очікування; малі модульні реактори в теорії можна виготовити за п'ять років. Однак фахівці вказують на суттєвий ризик: розробники SMR нерідко відсувають питання безпеки експлуатації на другий план. У світі зараз розробляється близько 70 різних конструкцій таких реакторів, при цьому єдиний підхід до оцінки їхньої безпеки та ліцензування ще не вироблений, що створює регуляторний розрив між темпами розробки та вимогами наглядових органів.

Європа та Японія повертаються до атому

У процес втягується і Європа, де заборони на будівництво нових реакторів та АЕС поступово знімаються в країнах, які раніше припинили роботу з «мирним атомом». У березні Європейський Союз оголосив про політику активного використання ядерної енергетики для зневуглецьовування енергопостачання та забезпечення енергетичної безпеки, а президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн заявила, що відмова Європи від ядерної енергетики була «стратегічною помилкою». Франція, наприклад, розглядає можливість будівництва 14 нових реакторів. Японія, яка пережила трагедію на «Фукусімі», також рухається до повернення до атому: країна планує замінити від двох до п'яти реакторів до 2040-х років і додати ще дев'ять до 2050-х, у результаті чого загалом буде збудовано 11–14 нових реакторів.

Уран дорожчає: історичний максимум

Розширення ядерної енергетики вже позначається на цінах на уран, що слугує паливом для реакторів. За даними американської дослідницької фірми TradeTech, ціна довгострокового контракту на кінець вересня 2026 року склала 214 доларів за кілограм урану, перевищивши історичний пік у 209 доларів за кілограм, досягнутий у 2007–2008 роках. Зростання котирувань посилює залежність світової атомної енергетики від Росії, яка залишається одним із великих гравців на ринку паливних збірок та сировини для їх виробництва. на цьому тлі в галузі готуються альтернативні джерела постачань — як мінімум палива, якщо не самої сировини, що стане одним із ключових факторів формування цінової кон'юнктури найближчими роками.