З травня 2026 року в Албанії тривають масові протести, які в суспільстві та ЗМІ почали називати «революцією фламінго». Приводом для виходу людей на вулицю став план будівництва готельного комплексу в природному заповіднику — місці проживання рожевих фламінго, з яким, за даними репортажу, пов'язують інтереси зятя Дональда Трампа Джареда Кушнера. Спочатку акції мали мирний характер, проте в жовтні ситуація різко загострилася: після силового розгону студентської демонстрації протест перейшов у фазу вуличних боїв та погромів. Саме з цього моменту, за спостереженнями кореспондентів, міжнародна спільнота виявила до подій в Албанії справжній інтерес, і зараз у країні присутня значна кількість іноземних спостерігачів і журналістів.

«Ми» проти «вони»: анатомія конфлікту

У центрі подій — Тирана, де на бульварі Мучеників нації, розташованому між будівлею кабінету міністрів та скляним бізнес-комплексом «Близнюки», тривають сутички: у бік поліції летіт каміння, феєрверки та коктейлі Молотова, а силовики відповідають струменями з водометів. У середині бульвару палає багаття зі стільців, які прем'єр-міністр Еді Рама раніше виніс з будівлі уряду та розставив на площі як перформанс, що символізує готовність до діалогу; протестувальники сприйняли жест як знущання та спалили меблі. Респонденти репортажу послідовно розділяють «ми» (суспільство) і «вони» (держава), вказуючи, що конфлікт має глибинні соціальні коріння, що сягають десятиліть тому, а протест став лише їхнім видимим проявом. Молоді учасники, серед яких багато студентів, формулюють вимоги максимально широко: боротьба за «своє майбутнє», невдоволення діями поліції, корупцією, якістю освіти та відсутністю економічних можливостей, а зрештою — бажання «змінити систему повністю».

Місто в паралічі

Особливу роль у паралічі Тирани відіграє саботаж міської інфраструктури: за свідченнями на місці, значну частину світлофорів та вуличних камер було виведено з ладу, через що на дорогах тижнями стоять багатокілометрові затори незалежно від того, перекривають протестувальники вулиці чи ні. На Дурресській вулиці, що веде з центру у бік острова Сазан і пляжу Звернец, зафіксовано щільну концентрацію студентів, преси та поліцейського водомета, оточеного шеренгою силовиків зі щитами. Поруч знаходиться Міністерство освіти та спорту, біля якого нещодавно стався жорсткий розгон студентської акції — саме ця подія, за оцінкою учасників, перевела протест у насильницьку фазу; у будівлі міністерства не залишилося цілих вікон.

Екоактивізм як тригер

Серед ключових фігур, які беруть участь у протестах із перших днів, — Бесьяна Гурі, голова природоохоронної організації LUMI, яка працює в екоактивізмі близько тринадцяти років і здобула міжнародне визнання, включаючи так званий «Зелений Нобель» та включення до списку TIME100 Next. Гурі відома успішними кампаніями, зокрема Save The Blue Heart of Europe із захисту Вьоси — однієї з останніх диких рік Європи, яка, за її словами, знову опинилася під загрозою. Вьоса впадає в Адріатичне море, а в лагуні Нарти розташований крихітний острів Звернец із давнім монастирем серед кипарисів — частина того самого природного ландшафту, навколо якого й спалахнув конфлікт. Таким чином, локальний екологічний спір про заповідник і фламінго виявився переплетенішим із ширшою соціально-політичною кризою, у якій протестувальники бачать привід для перегляду всієї системи влади.