У 2026 році Нобелівську премію з фізики було присуджено за дослідження нейтрино — так званих «частинок-привидів». Американський фізик Джордж Фуллер із Каліфорнійського університету в Сан-Дієго розкрив нові деталі про ці елементи та пояснив, як вони можуть допомогти розкрити найбільші таємниці Всесвіту, повідомляє РБК-Україна з посиланням на університет.
Чому нейтрино називають «привидами»
Нейтрино — це фундаментальні частинки, які не розпадаються на дрібніші елементи й практично не взаємодіють із матерією. Завдяки слабкій взаємодії вони безперешкодно проходять крізь будь-які перешкоди, зокрема крізь світлові роки свинцю, та вириваються з найекстремальніших умов — з епіцентрів вибухів зір і околиць чорних дір. Швидкість їхнього руху близька до швидкості світла, що дозволяє їм подолати колосальні відстані у просторі.
Масштаби: скільки нейтрино нас оточує
За оцінками вчених, щосекунди через кожний квадратний сантиметр людського тіла пролітає близько 100 мільярдів нейтрино. На кожний атом у Всесвіті припадає приблизно один мільярд таких частинок. Залежно від рівня енергії вони здатні проходити крізь шар свинцю завтовшки у світлові роки, залишаючись практично непомітними для навколишніх структур.
Від гіпотези Паулі до детектору IceCube
Існування нейтрино вперше передбачив Вольфганг Паулі у 1930-х роках, проте експериментально підтвердити їх вдалося лише у 1956 році в межах проєкту «Полтергейст». Сьогодні для їх виявлення використовується найбільший у світі детектор IceCube, розташований в Антарктиді. Він складається з тисяч світлових датчиків, занурених у кубічний кілометр льоду: при зіткненні нейтрино високої енергії з льодом виникають бліді спалахи синього світла — випромінювання Черенковського. Водночас детектор фіксує лише кілька десятків надпотужних космічних нейтрино на рік.
Нове вікно в ранній Всесвіт
Дослідження нейтрино відкривають для людства нове вікно для вивчення перших миттєвостей після Великого вибуху та раннього Всесвіту. Окрім антарктичного детектору, вивченням давніх нейтрино займається обсерваторія Simons у пустелі Атакама, яка досліджує реліктове випромінювання. Сукупність цих даних дозволяє вченим відтворювати картину найраніших етапів еволюції космосу.
