Українська акторка Анастасія Пустовит, відома за роллю у хітовому серіалі «Тиха нава», виступила з жорсткою критикою сучасного стану вітчизняного кінематографа. В інтерв'ю для РБК-Україна зірка визнала, що не в захваті від того продукту, який сьогодні виходить на екрани, і вказала на відсутність загальної відповідальності в індустрії.

Криза смислів та відповідальності

За словами артистки, проблема криється не в окремих фахівцях, а в системі в цілому. Пустовит підкреслила, що створення якісного кіно — це спільне завдання продюсерів, режисерів та акторів. Однак сьогодні в Україні відсутнє чітке бачення того, яким має бути національний продукт і які цінності він транслює глядачам.

«Це дуже болюча тема. Мені не подобається той продукт, який ми зараз робимо. Не подобається відсутністю загальної відповідальності: від виробників до виконавців. Ми не формуємо культурний запит: яке ми хочемо бачити кіно в Україні, якого рівня, як актори мають працювати», — зазначила акторка.

Кіно як голос країни у світі

Особливу гостроту проблема набуває в умовах війни. Анастасія переконана, що культурна сфера зараз несе особливу місію. Оскільки світ уважно слідкує за ситуацією в Україні, кожен культурний проєкт стає частиною історії країни та її голосом за кордоном.

Створювачів закликають не просто розважати аудиторію, а формувати глибокі смисли, доносити важливі послання та показувати реальне життя суспільства. Митці мають створювати роботи, за які не буде соромно ні всередині країни, ні на міжнародній арені.

Домінування легких комедій

Одним із головних джерел розчарування Пустовит є переважаюче в прокаті легких комедій. Акторка вважає, що українському кіно катастрофічно не вистачає сміливих тем, глибини та сильних історій, здатних залишити слід у свідомості глядачів.

«Мені сумно за те, що я бачу, поки що виходить на великих екранах. Поки що це розважальні кінокомедії. А ми не можемо просто на цьому зупинитися. Ми в театрі намагаємося це змінити», — підсумувала зірка.

Пустовит закликає індустрію не боятися експериментувати та піднімати складні суспільні теми, стверджуючи, що український кінематограф здатний на набагато більше, ніж просто розважальний контент.