Українське кіно в умовах повномасштабної війни продовжує шукати партнерів, фінансування та шлях до міжнародної аудиторії. В цьому контексті великі кінофестивалі давно перестали бути місцем лише для прем'єр: вони перетворилися на повноцінний інструмент розвитку індустрії та креативної економіки. Про це в інтерв'ю Wave RBC.UA розповіла Анна Мачух — директорка Одеського міжнародного кінофестивалю (ОМКФ), співзасновниця та виконавча директорка Української кіноакадемії, а також співзасновниця та директорка проєкту Dzyga MDB.

Фестиваль як інфраструктура, а не лише прем'єри

За словами Мачух, протиставляти культурну та індустріальну функції фестивалю некоректно: сильний фестиваль працює одразу на кількох рівнях. Для глядача це можливість побачити фільми, які часто не потрапляють у широкий прокат, зустрітися з авторами та брати участь у дискусіях про сучасний кінематограф. Для індустрії — майданчик, де зустрічаються люди, ідеї, гроші та можливості. Для міста та країни — частина креативної економіки та культурного іміджу. Тому, зазначає вона, фестиваль уже давно не можна оцінювати лише за кількістю проданих квитків або глядачів у залах.

Навколо великого фестивалю формується ціла інфраструктура: кіновиробники, дистриб'ютори, кінотеатри, технічні команди, спеціалісти з комунікацій, готелі, ресторани, транспорт та туристична сфера. Він створює робочі місця, замовлення та нові професійні зв'язки, а головне — середовище, без якого індустрія не може розвиватися. «Ми повинні не просто підтримувати виробництво українського кіно, а зберігати весь ланцюг його існування: від появи ідеї та пошуку партнерів до зустрічі готового фільму з глядачем», — наголошує Мачух.

Практична цінність для кіноринку

Головна практична цінність фестивалю, за оцінкою директора ОМКФ, — концентрація можливостей у дуже короткий проміжок часу. Люди, яким у звичайному житті знадобилися б місяці, щоб знайти одне одного, опиняються в одному професійному просторі. Для режисера фестиваль може стати першою зустріччю з продюсером або міжнародним партнером, для продюсера — можливістю знайти копродюсера, дистриб'ютора або сейлз-агента, для дистриб'ютора — шансом побачити фільм та оцінити його потенціал, а для молодого автора — отримати професійний фідбек і зрозуміти, як перетворити задум на рухомий проєкт. Саме тому професійна складова завжди була важливою частиною ДНК ОМКФ: фестиваль створює точки входу в індустрію та простір для горизонтальних зв'язків.

Партнерства та угоди: довгий цикл кінопроєктів

Мачух наголошує на специфіці кіноіндустрії: угода зовсім не завжди підписується просто за столом під час фестивалю, оскільки кінопроєкти мають довгий цикл розвитку. Від першої розмови до контракту, фінансування або початку виробництва можуть пройти місяці, а іноді й роки. Тому фестиваль часто створює саме перший контакт: продюсер представляє проєкт, знайомиться з потенційним партнером, вони продовжують комунікацію після фестивалю та зустрічаються вже на іншому міжнародному ринку. Фестивалі, за її словами, також формують професійні спільноти, а кіно — колективне мистецтво та дуже складний бізнес, де жоден режисер, продюсер чи сценарист не існує у вакуумі: чим більше всередині індустрії контактів, обміну досвідом та довіри, тим стійкішою вона стає.

Чому культура — це інвестиція

Сам факт того, що великий міжнародний фестиваль продовжує проходити в Україні під час війни, для Мачух важливий не лише символічно: це означає, що індустрія продовжує роботу, українське кіно створюється, професіонали зустрічаються та планують наступні проєкти, тобто культурне життя не ставиться на паузу до завершення війни. В цьому ключі інвестиції бізнесу в культуру варто розглядати як вклад у стійку креативну економіку та міжнародний імідж країни, а не як витратну статтю, що, на думку співрозмовниці, є ключем до інтеграції українського кіно у світовий ринок.

Суперечливі дані

В інтерв'ю Мачух зазначає, що «цього року» ОМКФ проходить у Києві з 27 серпня по 4 вересня. Додаткові джерела (Focus.ua) пов'язують київську локацію та церемонію відкриття з 16-м ОМКФ, проведеним у 2025 році. Отже, формулювання «цього року» в першоджерелі стосується сезону 2025 року, тоді як на актуальну дату підготовки матеріалу (серпень 2026 року) точні дати та місто проведення наступного, 17-го, фестивалю в наданих джерелах не підтверджені. Обидві версії дат наведено для прозорості: зміст інтерв'ю про роль фестивалів не залежить від конкретного року проведення.