В аеропорту Лейпциг/Галле, де стався інцидент з українським стратегічним вантажним літаком Ан-124 «Руслан», розслідування вступило у вирішальну фазу. Німецькі правоохоронні органи виявили критично важливі докази, які можуть безпосередньо пов'язати атаку з мережею диверсійних груп, що діють у Європі. Ключовим елементом пазла стала підозріла антена, знайдена на дереві в безпосередній близькості від місця приземлення літака.
Технічна сторона атаки: Антена та посилення сигналу
Слідчі Бундескримі (Федерального управління кримінальної поліції Німеччини) встановили, що знайдена на дереві антена, ймовірно, була встановлена злочинцями для посилення сигналу управління. Експерти вважають, що це пристрій був необхідним для точного наведення безпілотника, начиненого вибухівкою, на ціль. Використання зовнішньої антени свідчить про те, що оператори прагнули забезпечити максимально потужний та безперешкодний канал зв'язку, мінімізуючи ризик втрати управління дроном на підльоті до аеропорту.
За даними джерел, близьких до розслідування, дрон, який було виявлено біля літака, являв собою спеціально модифіковану модель. У конструкцію були вбудовані додаткові акумулятори, що дозволило значно збільшити дальність польоту та час перебування в повітрі. Технічне обладнання, що використовувалося в атаці, теоретично дозволяло керувати літальним апаратом через мобільну мережу з будь-якої точки світу, однак наявність антени на місці вказує на те, що оператори перебували в безпосередній близькості від цілі або використовували ретранслятор для підвищення надійності атаки.
Сліди ДНК та міжнародна мережа диверсантів
Окрім технічних доказів, криміналісти отримали значний обсяг біологічних доказів. Сліди ДНК було виявлено на банці, наповненій вибухівкою, а також на самому безпілотнику. Якість знайдених зразків варіюється, однак одна з знахідок вже викликала великий інтерес у слідчих. Виявлено так зване «збіг слідів», який може пов'язати поточну справу з іншими розслідуваннями. Зокрема, один із знайдених генетичних профілів, судячи з попередніх даних, веде до Литви.
Ці знахідки дозволяють правоохоронцям висунути гіпотезу про причетність до атаки в Лейпцигу організованої мережі. Розслідування показує, що диверсійна група могла діяти за сценарієм, відпрацьованим у попередніх інцидентах. Слідство перевіряє версію про те, що за атакою стоїть та сама структура, яка раніше здійснювала поставки вибухових пристроїв через авіапошту.
Зв'язок із справою про «разових агентів» та роль ГРУ
Слідство проводить паралелі з гучною справою двохрічної давності, коли мережа вербованих так званих «разових агентів» діяла в Литві, Польщі та Німеччині. За даними слідства, цю мережу могла контролювати російська військова розвідка (ГРУ). Тоді посилки з вибухівкою займалися в аеропортах Лейпцига, Бірмінгема та Варшави. На даний час у Польщі та Литві вже перебувають під судом кілька осіб за серію подібних нападів.
Особливу увагу слідчі приділяють ролі молодого українця, який, за наявними даними, був вербований для вчинення нападів. Відомо, що він подорожував до Німеччини, де міг збирати предмети для російської спецслужби. У списку необхідних компонентів були деталі дронів, спеціальні кріплення та жерстяні банки — саме такі елементи були знайдені під час розслідування інциденту в Лейпцигу. Це дозволяє припустити, що логістичний ланцюжок підготовки атаки був побудований за тим самим принципом, що й у попередніх випадках.
Суперечливі дані
Хоча основна версія розслідування вказує на прямий зв'язок з російською спецслужбою та мережею «разових агентів», існують нюанси в інтерпретації технічних даних. З одного боку, наявність антени на дереві свідчить про те, що оператори перебували в безпосередній близькості від аеропорту, що вимагає фізичної присутності диверсантів у Німеччині. З іншого боку, експерти відзначають, що використовуване обладнання теоретично дозволяло керувати дроном дистанційно з будь-якої точки світу. Це створює невідповідність у версіях: або група диверсантів діяла на території ФРН, використовуючи антену для підстраховки, або антена була встановлена заздалегідь як частина автоматизованої системи, а керування здійснювалося дистанційно. Крім того, поки що не підтверджено, чи є знайдена ДНК з Литви прямим доказом участі конкретної особи, засудженої раніше, чи це лише вказівка на загальну логістику мережі.
