Одне з найвідоміших полотен в історії мистецтва — «Зоряна ніч» Вінсента Ван Гога — може бути датуване точніше, ніж припускали мистецтвознавці впродовж понад ста років. Південнокорейська група дослідників під керівництвом Кім Чон Хена опублікувала в журналі Scientific Reports (2026) роботу, в якій астрономічний аналіз неба на полотні зіставлено з реальним положенням небесних тіл над Сен-Ремі-де-Прованс. Висновок дослідження: картина відповідає стану передсвітанкового неба 22 липня 1889 року, тобто на цілий місяць пізніше за загальноприйняту дату — червень 1889-го. Про це повідомляє РБК-Україна з посиланням на публікацію.

Як астрономи «датували» полотно

Методика роботи будувалася на прямому зіставленні: команда витягла з композиції астрономічні об'єкти — зорі, місячний серп, планетні та зоряні скупчення — і перевірила, в який момент вони могли одночасно займати зображені на картині позиції на небі над французьким Сен-Ремі-де-Прованс. такий підхід дає змогу перейти від стилістичних і архівних гіпотез до перевірюваних астрономічних обмежень: положення світил у конкретну дату і час не піддається довільній інтерпретації. За даними вчених, саме в околицях 22 липня 1889 року перед світанком досягається точна відповідність усіх небесних тіл, показаних на полотні.

Чому червень не збігається

Довгі роки мистецтвознавці дотримувалися версії, що Ван Гог написав «Зоряну ніч» одразу після прибуття до лікувального закладу для душевних хвороб у червні 1889 року — туди він потрапив після інциденту з відрізаним вухом. Однак астрономічна перевірка виявила невідповідність: у середині червня Місяць не мав форми такого точного півмісяця, який зображено на полотні. Форма місячного серпа на картині, за розрахунками дослідників, повністю збігається з реальним виглядом Місяця лише вранці 22 липня, що й стало ключовим аргументом на користь перенесення дати.

22 липня: збіг неба та погодні умови

Окрім Місяця, у східній частині неба поруч із Венерою в той період виходило зоряне скупчення Гіади в сузір'ї Тільця — об'єкт, який також присутній у композиції. Вчені додатково перевірили метеорологічну обстановку: у день 22 липня 1889 року погодні умови забезпечували чисте небо, придатне для спостережень, що узгоджується з ясністю, детально опрацьованою небесною сценою картини. Сукупність цих факторів — форма серпа, положення Венери та Гіад, прозорість атмосфери — створює єдину, внутрішньо непротиворечиву картину, яку важко відтворити для інших дат.

Листування як додатковий доказ

Астрономічні дані дослідники звірили з архівними джерелами — листуванням Ван Гога з його братом. У листах того періоду містяться згадки цикад у листі, що, за оцінкою команди, вказує на спекотніший липень, а не на червень. Це незалежне від астрономії свідчення підкріплює датування: біологічні та кліматичні деталі з листування збігаються з часовим вікном, виділеним за положенням небесних тіл.

Що це змінює в розумінні Ван Гога

Важливо, що нове датування не ставить під сумнів творчий метод художника. Дослідники визнають, що Ван Гог працював у майстерні, спираючись на ескізи та пам'ять, комбінуючи спостереження, зроблені в різні ночі. Проте, як підкреслюється в роботі, аналіз доводить, що художник дуже уважно спостерігав за реальним нічним небом, а не вигадував його деталі за уявою. Таким чином, «Зоряна ніч» постає не просто плодом фантазії, а результатом ретельного, хоч і не задокументованого в моменті, астрономічного спостереження — що робить перегляд дати створення полотна значущим і для історії мистецтва, і для науки про небо.