Українцям переваги не дають: акторка Ася Гіллер про Голлівуд, кастинги та кар'єрні виклики

Українська акторка Ася Гіллер, яка переїхала до США у 2024 році, стрімко завойовує визнання в Голлівуді. На її рахунку — помітна роль у горорі «The Him» із Раяном Філліппом та участь у трилері «Captivated» разом із Аль Пачіно та Кейті Голмс. В одвертої розмові вона розповіла про реалії життя в Лос-Анджелесі, фінансові витрати на акторську майстерність та особливості проходження кастингу за океаном.

Шлях з Києва до Голлівуду через Лондон

Дитинство Асі в Києві було насичене творчістю та спортом: балет, фортепіано, верхова їзда та фехтування сформували її дисципліну. Пізніше вона здобула вищу освіту в Лондоні, вивчаючи соціологію на бакалавраті та глобальне управління в магістратурі. Пандемія змусила її повернутися до України, де вона тимчасово працювала у великому холдингу «Асканія груп». Проте внутрішній потяг до творчості та пошук нових можливостей привели її до рішення радикально змінити життя та переїхати до США.

Фінансова реальність та виворіт кастингів

За словами акторки, життя в Лос-Анджелесі вимагає серйозних вкладень. Окрім дорогої оренди житла та оформлення робочої візи, акторам доводиться регулярно інвестувати у професійний розвиток. Окремою статтею витрат для іноземних артистів є заняття з діалекту та позбавлення акценту, вартість яких сягає 200 доларів за годинне заняття. Більшість акторів-початківців поєднують кастинги з роботою у сфері обслуговування — бариста, хостес чи барменами.

Специфіка голлівудських прослуховувань

Отримання ролі у проєкті «The Him» вимагало проходження кількох етапів відбору. Як зазначає Ася, на фінальних стадіях прослуховувань технічні навички відходять на другий план, поступаючись місцем особистісній сумісності з режисером та продюсерами. Коли у фінал виходять професіонали однаково високого рівня, вирішальну роль починає відігравати комфорт у командній роботі та потрапляння у загальний творчий вайб проєкту.

Суперечливі дані

У питаннях сприйняття українських артистів у Голлівуді думки розділяються. З одного боку, офіційні особи та творчі команди заявляють про відкритість до міжнародних талантів і підтримку різноманітності на екранах. З іншого боку, самі актори-емігранти відзначають жорстку конкуренцію, відсутність будь-яких привілеїв за національною ознакою та необхідність доводити свій професіоналізм на загальних підставах, подолаючи мовні бар'єри та упередженість кастинг-директорів до акцентів.