У Брюсселі назріває масштабний фінансовий кризис. Уряд Німеччини офіційно виступив із вимогою радикального перегляду проекту сімилітнього бюджету Європейського Союзу на період 2028–2034 років. Згідно з конфіденційними документами кабінету міністрів ФРН, що опинилися в розпорядженні агентства Reuters, Берлін наполягає на скороченні видаткової частини запланованої програми на 400 мільярдів євро.

Офіційна позиція німецького керівництва однозначна: фінансовий план, запропонований Європейською комісією, є «непідйомним» для держав-членів і «неможливим для узгодження» у поточному вигляді. Це рішення, прийняте адміністрацією канцлера Фрідріха Мерца, ставить під загрозу затвердження нової Багаторічної фінансової рамки (MFF) і сигналізує про глибокий розкол всередині блоку.

Математика конфлікту: від 1,3 до 2 трильйонів

В основі суперечки лежить різке збільшення обсягів фінансування. Поточний бюджетний цикл ЄС на 2021–2027 роки зафіксовано на рівні 1,3 трильйона євро. Проект Єврокомісії на наступний сімилітній період (2028–2034) передбачає стрибок до 2 трильйонів євро.

Німецьке Міністерство фінансів провело розрахунки, що демонструють масштаб претензій Берліна. Навіть у разі задоволення вимоги Німеччини щодо віднімання 400 мільярдів євро, кінцевий бюджет ЄС все одно перевищить показники поточного циклу на 27%. Якщо ж Брюссель спробує затвердити початковий план без змін, річний чистий внесок Німеччини в загальноєвропейську скарбницю перевищить 50 мільярдів євро.

Порівняльні параметри бюджетних циклів виглядають наступним чином:

  • Цикл 2021–2027 рр: Загальний обсяг 1,3 трлн євро. Статус: затверджено і виконується.
  • Проект ЄК (2028–2034): Загальний обсяг 2,0 трлн євро. Річний внесок ФРН: понад 50 млрд євро.
  • Вимога ФРН: Зниження загального обсягу до 1,6 трлн євро. Статус: вимагає повного перегляду статей витрат.

Політичний контекст та фінансова дисципліна

Вимоги Берліна координуються на тлі реалізації внутрішніх програм жорсткої бюджетної економії в самій Німеччині. Канцлер Фрідріх Мерц наполягає на досягненні компромісної угоди до кінця 2026 року. Ця вимога продиктована необхідністю забезпечення стабільності довгострокового планування перед чергою критично важливих виборів у країнах-партнерах, запланованих на 2027 рік. Йдеться про парламентські та президентські вибори у Франції, Польщі та Італії.

Позиція найбільшого нетто-донора бюджету ЄС знаходить підтримку в країнах, що традиційно дотримуються консервативної фінансової політики. До союзників Німеччини входять Швеція, Австрія та Нідерланди. Основні заперечення Берліна викликають плани Єврокомісії щодо значного збільшення фінансування інноваційних програм та створення нових централізованих фондів. При цьому Брюссель пропонує зберегти попередні обсяги субсидування традиційних секторів — сільського господарства та програм регіональної сплоченості (когезії).

Провал попередніх переговорів

Переговірний процес вже зіткнувся з серйозними труднощами. Раніше, у червні 2026 року, що головував у Раді ЄС Кіпр запропонував компромісне скорочення бюджету всього на 2%. Німецькі переговірники характеризували цю ініціативу як «недостатню міру», нездатну вирішити проблему дисбалансу.

Фрідріх Мерц акцентував увагу на зміні пріоритетів: ключові ресурси мають бути спрямовані на зміцнення колективної обороноздатності та підвищення технологічної конкурентоспроможності блоку. При цьому канцлер категорично виключає практику випуску спільних боргових зобов'язань ЄС для покриття поточного дефіциту.

Юридичне вето Німеччини

Ситуація ускладнюється процедурними нормами Європейського Союзу. Згідно зі статтею 312 Договору про функціонування Європейського Союзу (ДФЄС), регламент, що встановлює Багаторічну фінансову рамку, приймається Радою ЄС одностайно після отримання згоди Європейського парламенту.

Цей механізм надає Німеччині юридичне право вето на будь-якому етапі затвердження бюджету. Офіційні представники Європейської комісії в Брюсселі поки що утрималися від детальних коментарів щодо витоку урядового документа, посилаючись на конфіденційний статус початкового етапу міждержавних консультацій. Однак очевидно, що без радикального перегляду структури витрат план на 2 трильйони євро не буде реалізовано.