Командир Третього армійського корпусу бригадний генерал Андрій Білецький в ефірі телемарафону детально охарактеризував хід наступальної операції «Вивальді», яку українські підрозділи ведуть на півночі Донецької області. За його словами, ключове завдання операції — виведення підрозділів ВСУ на більш вигідні оборонні позиції та позбавлення противника можливості реалізувати задум по охопленню так званих міст-фортець з двох напрямків. Білецький наголосив, що інформація про хід контрнаступу навмисно утримується в таємниці заради збереження тактичного ефекту, однак за завершення окремих етапів результати будуть озвучуватися публічно.
Задум противника: дві «клешні» навколо міст-фортець
Генерал розкрив стратегічний план російських військ на Донецькому напрямку. За його даними, Москва намірялася охопити ключові населені пункти з півночі та півдня. Південна «клешня» мала просуватися через Добропілля, північна — через виступ, який, за словами Білецького, «зараз зрізається». Північний напрям проходив на місто Святогорськ, а потім на Барвінкове, де, за задумом противника, дві клешні — Добропільська та умовно Святогорська — мали зімкнутися і замкнути українські підрозділи в кільці. У ВСУ, за словами командира корпусу, наступ росіян у Добропільському напрямку було зупинено ще під час інфільтрації минулого року; зараз ситуація там «достатньо складна, але контрольована».
«Північна клешня фактично розгромлена»
Головний результат операції «Вивальді», за оцінкою Білецького, — нейтралізація північного напрямку охоплення. «Північна клешня фактично розгромлена і знищена», — заявив генерал. Він наголосив, що для ВСУ критично важливо не допустити відновлення цього наступу не на полі бою і не піхотними силами, а через параліч логістики та тилowych можливостей противника. Якщо росіяни не зможуть відновити наступальний потенціал на цьому ділянці, їм доведеться штурмувати Славянськ, Краматорськ та Дружківсько-Константинівську агломерацію «в лоб» — що, за словами Білецького, «набагато болісніше й витратніше», ніж спроба взяти міста без бою через охоплення.
Логістика як ключовий фактор та таємниця операції
Командир Третього армійського корпусу окремо зупинився на питанні інформаційної безпеки. За його словами, дані про контрнаступ мають зберігатися в таємниці для збереження ефективності, і лише по виході на певні рубежі окремі деталі могли розкриватися. При цьому Білецький визнав наявність «дипломатичного напрямку цієї війни» та психологічного впливу як на армію, так і на населення противника. «По завершенні кількох етапів ми будемо озвучувати їхні результати», — пообіцяв генерал. Він також послався на попередній контрнаступальний етап: «Усі сприйняли, що 75 км — це 75 км. Але ж ніхто не казав, що все закінчилося на 75 км. Україна може спокійно чекати хороших новин».
Суперечливі дані
У наданих джерелах присутня незначна розбіжність у формулюваннях. Так, видання Kochegarka.com.ua в заголовку однієї з публікацій використовує форму «проведена наступальна операція», що може трактуватися як завершення операції, тоді як у тексті заяви Білецького та в матеріалах РБК-Україна операція описується як поточна, триваюча («проводять», «приступив до наступальної операції»). Імовірно, йдеться про різницю в журналістській подачі: «проведена» в даному контексті означає «запущена, розпочата», а не «завершена». Крім того, в різних матеріалах прізвище генерала передається як «Білецький» та «Белецький» — це варіація транслітерації, а не вказівка на різних осіб. Значних фактичних суперечностей між джерелами щодо змісту заяви не виявлено.
Контекст: хто командує та що вже зроблено
Нещодавно Третій армійський корпус приступив до наступальної операції «Вивальді» на півночі Донецької області. Вже зафіксовано зачистку кількох населених пунктів, ліквідацію замасованих груп противника та створення плацдарму для подальшого наступу. 13 вересня 2026 року бригадний генерал Денис «Редіс» Прокопенко очолив угруповання військ «Азов», яке діятиме в Донецькій області. Таким чином, операція «Вивальді» проводиться в умовах перестановки в командному складі, що, за оцінками спостерігачів, може як прискорити прийняття рішень, так і потребувати часу на адаптацію підпорядкованих підрозділів до нового керівництва.
