Більшість жителів України сьогодні переважно використовують українську мову у повсякденному побуті, а 85% опитаних громадян впевнено почуваються під час усного мовлення державною мовою. Такі дані наводить дослідницька компанія Gradus у межах масштабного опитування, приуроченого до Дня української писемності та мови, який відзначається 27 жовтня. Дослідження демонструє глибокі тектонічні зрушення у мовному просторі країни, що прискорилися в останні роки на тлі масштабних історичних викликів.

Динаміка мовного переходу та повсякденна практика

Згідно з результатами соціологічного моніторингу, 71% респондентів постійно спілкуються українською мовою у повсякденному житті. При цьому базовий мовний профіль показує, що 58% нинішніх україномовних громадян користувалися державною мовою з самого дитинства. Решта респондентів пройшли шлях усвідомленої трансформації у більш зрілому віці, адаптуючи свої комунікативні звички до мінливих реалій українського суспільства.

Особливу групу становлять громадяни, які змінили свої мовні вподобання в останні роки. Зокрема, 23% учасників опитування перейшли на українську мову після початку повномасштабного вторгнення, ще 10% зробили цей крок у період з 2014 по 2021 рік, а 4% відмовилися від використання російської мови в побуті ще до 2014 року. У письмовій комунікації впевненість громадян виявилася ще вищою: 88% респондентів заявили, що впевнено володіють письмовою українською мовою, причому 55% із них наголосили на абсолютній впевненості у цьому питанні.

Основні бар'єри на шляху трансформації

Попри загальну позитивну динаміку, процес переходу на державну мову для певної частини населення супроводжується труднощами. Серед тих, хто почав розмовляти українською після початку повномасштабної війни, 49% респондентів назвали головною перешкодою російськомовне середовище, а 48% вказали на стійку багаторічну звичку спілкуватися російською мовою. Ці чинники формують звичне комунікативне середовище, подолати яке вимагає психологічних та вольових зусиль.

Крім того, 30% опитаних зізналися, що відчувають психологічний бар'єр через страх припуститися помилки або говорити з помітним акцентом. Чверть респондентів (24%) стикалися з критикою, неприємними зауваженнями чи кепкуванням з боку оточення. Вплив російськомовного контенту відзначили 20% учасників дослідження, а 17% поскаржилися на дефіцит практики та нестачу людей для постійного спілкування. Водночас 34% респондентів переконані, що об'єктивних перешкод для переходу не існує і все залежить виключно від особистого бажання людини.

Роль соціального оточення та загальнодержавний контекст

Засновниця та генеральна директорка дослідницької компанії Gradus Євгенія Близнюк наголошує на важливості психологічної складової та підтримки з боку суспільства. Кожен третій учасник опитування фіксує внутрішній страх перед помилкою, що вказує на пряму залежність мовного переходу від готовності соціального оточення створювати доброзичливу атмосферу для тих, хто змінює звичну мову спілкування. Позитивна реакція близьких та колег здатна прискорити цей процес та зняти зайву соціальну напругу.

Об'єднувальним чинником для українського суспільства залишається усвідомлення фундаментальної ролі державної мови. Згідно з опитуванням, 87% респондентів солідарні на думці, що українська мова є найважливішим атрибутом незалежності держави. Тематика мовної ідентичності гармонійно збіглася з проведенням традиційного Радіодиктанту національної єдності-2026, текст якого під назвою «Лист, що не закінчується» написав письменник і ветеран Артур Дронь, а читали Даша Астаф'єва та Артур Пройдаков.

Значення соціологічних змін для майбутнього країни

Масштабна мовна трансформація українського суспільства перестала бути виключно культурним чи політичним питанням, перетворившись на базовий елемент національної безпеки та самоідентифікації. Стабільна більшість громадян не лише обирає українську мову для повсякденного спілкування, а й закріплює її статус на рівні ціннісних орієнтирів. Подальше зміцнення позицій державної мови залежатиме від створення комфортного мовного середовища, подолання психологічних бар'єрів та зниження впливу зовнішніх деструктивних факторів.