Штучний інтелект, за прогнозами дослідників, зможе працювати не лише на кремнієвих чипах, а й на живих людських клітинах. Так формується новий напрямок обчислень, який у науковому середовищі називають «вологим залізом» (wetware). Його основа — органоїди, або «міні-мозки», які вирощують у лабораторних умовах зі стовбурових клітин людини, нерідко отриманих зі звичайних клітин шкіри. Отримані скупчення живих нейронів підключають до сітки електродів, що дозволяє обмінюватися електричними сигналами із зовнішніми пристроями та перетворювати тканину на робочий обчислювальний елемент.

Як «міні-мозок» починає мислити

Ключова властивість таких структур — їхня електрична активність. Вчені пояснюють, що сигнали, які генеруються органоїдами, нагадують мозкові хвилі недоношених немовлят. Саме ця біологічна «живість» робить біокомп'ютери надзвичайно гнучкими: на відміну від жорстко запрограмованих кремнієвих схем, нейронні мережі здатні перебудовуватися під завдання. У 2025 році компанія Cortical Labs представила біокомп'ютер CL1, органоїди якого навчилися грати в культові відеоігри — зокрема, у класичний шутер Doom. Це стало наочною демонстрацією того, що жива тканина здатна навчатися та реагувати на зовнішні подразники.

Від розваг до медицини

Потенціал «вологого заліза» виходить далеко за межі демонстраційних ігор. У медичних дослідженнях органоїди дозволяють вивчати розвиток аутизму — при вирощуванні з клітин пацієнтів із цим станом, — випробувати нові ліки проти хвороби Альцгеймера та епілепсії, а також аналізувати вплив препаратів на пам'ять. Жива модель мозку дає вченим можливість спостерігати за процесами в умовах, максимально наближених до реальних, що неможливо зробити на чисто комп'ютерних симуляціях.

Енергоефективність проти кремнію

Одна з найбільш перспективних властивостей біологічних нейронних мереж — енергоефективність. На відміну від потужних ШІ-серверів, які вимагають величезних витрат на живлення та охолодження, живі нейронні мережі споживають мізерну кількість енергії для виконання складних обчислень. Для галузі, де енергоспоживання великих мовних моделей стає одним із головних обмежень, це потенційно змінює економіку всього напрямку.

Фізичні межі та питання свідомості

Попри швидкий розвиток галузі, вчені стикаються з фізичними та етичними обмеженнями. Розмір органоїдів обмежений приблизно п'ятьма міліметрами в діаметрі, і причина цього — відсутність кровоносних судин, які могли би постачати тканину поживними речовинами. Паралельно триває дискусія щодо потенційної появи свідомості у вирощених тканинах. Дослідники Університету Джонса Гопкінса зазначають, що поки не існує кількісного наукового визначення свідомості, яке можна було б застосувати до тканини в чашці Петрі. Соціологи та філософи з Університету Каліфорнії в Сан-Дієго додають, що свідомість неможлива без повноцінного чуттєвого досвіду, а життя в скляній колбі не дає валідного обсягу сприйняття навколишнього світу. Втім, надання органоїдам доступу до хмарних сервісів та їх інтеграція в робототехнічні системи порушують нові філософські питання, відповіді на які наукова спільнота ще шукатиме.