На тлі глобальних економічних викликів та війни в Україні, вітчизняні тепличні господарства опинилися у складній ситуації. Поки іноземні виробники отримують масштабну державну підтримку, українські аграрії змушені конкурувати в умовах високих витрат та нестабільності. Центром цього протистояння став ринок свіжих овочів, де домінує імпорт.

Турецьке домінування та рекордні показники

Туреччина десятиліттями утримує лідерство на українському ринку імпортних томатів. З кінця 1990-х років Анкара стабільно забезпечувала близько 75% усіх зовнішніх поставок. Однак 2025 рік став переломним: частка турецької продукції зросла до рекордних 82%, а від'ємне торговельне сальдо за цією позицією досягло 140,4 млн доларів.

Ситуація почала змінюватися лише у липні 2025 року. Після проведення відповідних розслідувань уряд ввів антидемпінгові мита на свіжі томати та огірки з Туреччини. Заходи дали результат: вже у перші місяці 2026 року статистика зафіксувала зниження експансії — частка імпорту з цієї країни у січні-квітні впала до 63%.

Правові складнощі та економічні важелі

Питання демпінгу не завжди очевидне. Сам по собі дешевший імпорт не означає порушення правил торгівлі. Щоб говорити про демпінг або субсидування, необхідно довести конкретні юридичні факти: що товар продається в Україні дешевше, ніж на внутрішньому ринку країни-експортера, або що виробник отримує специфічну державну підтримку.

«Без проведення офіційного антидемпінгового або компенсаційного розслідування неможливо стверджувати, що польські сири, турецькі томати чи інша продукція імпортуються саме на демпінгових умовах», — пояснила партнер юридичної фірми «Ільєшев та Партнери», керівниця практики міжнародної торгівлі Єлена Омелченко.

На практиці знайти та підтвердити ці факти надзвичайно складно. Антидемпінгові механізми існують, але аграрний сектор майже не використовує їх через бюрократичну складність та високу вартість процедур.

Європейський фактор та політична дилема

Ситуація з Європейським Союзом має свої особливості. Брюссель зберіг для себе широкі можливості підтримки аграрного сектору ще при формуванні системи ВТО. Україна, вступивши до організації у 2008 році, взяла на себе більш жорсткі зобов'язання. Більшість таких програм є легальними та відповідають правилам ВТО, однак наявність цього важеля дійсно впливає на конкурентоспроможність імпортної продукції на українських полицях.

Реалістично застосувати захисні заходи щодо ЄС? Формально — так. Практично — це надзвичайно складно. Український аграрний сектор має ті ж інструменти торговельного захисту, що й металургія чи хімічна промисловість. Але через велику кількість дрібних виробників та відсутність консолідованої позиції важко зібрати масив доказів, необхідний для міжнародного представництва.

Геополітика проти економіки

Навіть якщо порушення буде доведено, питання обмеження імпорту з ЄС чи Туреччини може швидко вийти за межі економіки та стати політичним. Під час міжурядових зустрічей Туреччина послідовно наполягає на перегляді або скасуванні мит. Що стосується Європи, то будь-яке рішення про закриття ринку доведеться зважувати з урахуванням широких національних інтересів України.

«Чи готові ми одночасно вимагати закриття українського ринку для окремих європейських товарів та зберегти максимально відкритий доступ української продукції до ринку ЄС? У нинішніх умовах це взаємопов'язані питання», — підсумувала Єлена Омелченко.

У умовах безпрецедентної підтримки, яку Україна отримує від європейських партнерів під час війни, будь-яке обмеження імпорту вимагає сміливих кроків на політико-дипломатичному рівні, наслідки яких важко передбачити.