Відомий біохакер та підприємець Браян Джонсон зробив сенсаційне заяву, яке миттєво розкололо наукове співтовариство на скептиків та ентузіастів. У своєму блозі він повідомив, що створив власну копію у вигляді новонародженого, і тепер «маленький Браян» існує в чашці Петрі. Однак за гучними формулюваннями ховається складна реальність регенеративної медицини, де технології вже дозволяють перепрограмувати клітини, але ще не навчилися вирощувати повноцінні органи.

«Маленький Браян» у чашці Петрі: міф чи реальність?

Пост Джонсона починається з провокаційної фрази про клонування себе як немовляти. За словами 48-річного підприємця, ця «копія» стане ключем до безсмертя та здоров'я. Він перелічив широкий спектр застосувань: від використання клону як власного донора крові до тестування на ньому нових терапій та вирощування органів для пересадки.

Однак, якщо відкинути пафос, опис процедури, наданий самим Джонсоном, вказує на зовсім іншу технологію. Йдеться не про клонування в буквальному сенсі, а про роботу з індукованими плюрипотентними стовбуровими клітинами (іПСК). Ні ембріона, ні другого Браяна Джонсона у фізичному вигляді створено не було.

Сам біохакер досить точно описав етапи процесу: у нього взяли кров, виділили клітини, застосували фактори Яманаки, скинули епігенетичний вік і повернули клітини в стан, близький до ембріонального. Саме так і отримують іПСК — універсальні клітини, здатні перетворитися на будь-який тип тканини організму.

Технологія, що змінила медицину

Методика, яку використовує Джонсон, була розроблена японським вченим Сін'я Яманакою у 2006 році, за що він отримав Нобелівську премію у 2012 році. Суть методу полягає у використанні набору з чотирьох транскрипційних факторів, які перепрограмувають дорослу спеціалізовану клітину (наприклад, клітину крові), стираючи її «пам'ять» про спеціалізацію.

Після такої процедури клітина починає поводитися як ембріональна і здатна ділитися необмежено. Плюрипотентність означає можливість перетворитися на сотні типів клітин: нейрони, кардіоміоцити, клітини сітківки та інші тканини. Ключова перевага технології в тому, що матеріал береться у самого пацієнта, що зводить до мінімуму ризик відторгнення при пересадці.

Підстава для експерименту: невиліковний діагноз

Підставою для такого радикального кроку став особистий діагноз. На початку липня Джонсон повідомив, що у нього виявили аутоімунний гастрит — невиліковний стан, при якому імунна система атакує кислотопродукувальні клітини шлунка. Сам він описав це як «поїдання шлунком самого себе».

Захворювання порушує всмоктування поживних речовин, призводячи до дефіциту заліза та вітаміну B12, а також розвитку анемії. Довгостроково стан пов'язують із підвищеним ризиком раку шлунка. Джонсон назвав причиною погане харчування та стрес, пов'язаний з вихованням трьох дітей. Він визнав, що діагноз став однією з найкращих подій за довгий час, оскільки відкрив нові напрямки для відновлення тіла.

Мрії про безсмерття проти реальності медицини

Джонсон відомий своїми радикальними експериментами над власним організмом. Його програма Blueprint включала сувору дієту, постійні аналізи та переливання плазми. Не все спрацювало ідеально: в одному з інтерв'ю він визнав, що шкодує про прийом гормону росту, який викликав підвищений внутрішньочерепний тиск та порушення рівня глюкози.

Сьогоднішня мета — використання іПСК для лікування гастриту. Однак варто розуміти, що вирощування повноцінних пересаджуваних органів залишається найскладнішим завданням. Регенеративна медицина поки не вирішила проблему складної тривимірної архітектури органу, його судинної мережі та коректної роботи після трансплантації. У лабораторії можна отримати окремі типи клітин та прості тканинні структури, але цілу печінку чи нирку виростити поки неможливо.

Перші клінічні успіхи

Тим не менш, технологія іПСК вже виходить за межі лабораторій. У 2025 році в журналі Nature були опубліковані результати невеликого дослідження I/II фази, у якому семи пацієнтам з хворобою Паркінсона пересадили в мозок попередники дофамінових нейронів.

Серйозних небажаних явищ та пухлин за період спостереження не зафіксували. Візуалізація показала, що пересажені клітини вижили і почали виробляти дофамін. Цей прорив дає надію, що експерименти Браяна Джонсона, незважаючи на їх гіпертрофовану подачу, можуть стати частиною реального майбутнього медицини.