Для значної частини британських працівників особливості вимови досі залишаються джерелом стресу на роботі. Нове опитування, результати якого оприлюднила організація More in Common, свідчить про те, що так зване «упередження щодо акценту» (accent bias) не пішло в минуле: люди продовжують відчувати тривогу через свій акцент у ситуаціях, де важливо справити професійне враження. Дослідження охопило понад 3300 дорослих мешканців Англії, Шотландії та Уельсу і спробувало кількісно оцінити, як регіональні та іноземні особливості мовлення впливають на впевненість, кар'єрні перспективи та щоденне спілкування в колективі.

Масштаб проблеми: що кажуть цифри

За даними опитування, майже кожен десятий респондент визнав, що відчуває тривогу або сором'язливість через свій акцент у відповідальних професійних ситуаціях — наприклад, під час виступу на діловій зустрічі. Близько 5% учасників заявили, що їхній акцент уже коштував їм підвищення, збільшення зарплати або керівної посади. Ці показники вказують на те, що проблема має не лише психологічний, а й цілком матеріальний характер: вимова може безпосередньо впливати на дохід і статус людини в компанії.

Які акценти викликають найбільше тривоги

Найвищий рівень пов'язаної з акцентом тривожності зафіксували серед носіїв джорді-акценту (розповсюдженого в районі Ньюкасла) та східнолондонського акценту, відомого як кокні: в обох групах показник становив 19%. Трохи відстали носії валлійського акценту — 18%. При цьому найчастіше саме «браммі» — мешканці Бірмінгема — заявляли, що їхній акцент коштував їм кар'єрного зростання: серед цієї групи показник досяг 13%.

Зміна мовлення та жартування колег

Проблема проявляється не лише в відчутті невпевненості. За даними опитування, 13% британців свідомо змінюють свій спосіб мовлення, щоб звучати «більш професійно»; найчастіше це роблять носії кокні та шотландських акцентів. Паралельно фіксується й прямий тиск з боку оточення: респонденти з акцентом Вест-Кантрі найчастіше повідомляли про жартування або критику з боку колег (15%), а серед носіїв джорді-акценту цей показник становив 13%. Опитування було замовлено організацією Common Ground, яка займається соціальною згуртованістю та допомогою людям із невдачених сімей у працевлаштуванні; її засновниця Лара Ньюман розповіла, що сама в свій час змінила акцент, щоб досягти успіху, вважаючи, що сильний акцент західної Англії міг би завадити їй при вступі до університету та пошуку роботи. «Проблема в тому, що акцент припускає рівень освіти або класову належність», — пояснила вона.

Протирічливі дані

Тут виникає помітна розбіжність між заявами роботодавців і реальним досвідом працівників. З одного боку, більшість роботодавців декларують прагнення ставитися до кандидатів і співробітників однаково незалежно від особливостей їхньої вимови. З іншого боку, опитування фіксує стійку тривожність, самоцензуру мовлення та навіть прямі жартування в колективі, що свідчить про те, що формальна рівність на словах поки не збігається з практикою. Таким чином, версії сторін не збігаються: роботодавці стверджують про нейтральне ставлення до акценту, тоді як значна частка працівників свідчить про те, що вимова досі працює проти них.

Експертний погляд: чи змінюється ситуація

У дослідженні зазначається, що перешкодою для працевлаштування може бути не лише регіональний, а й іноземний акцент. При цьому експерти вказують на позитивну динаміку: кар'єрний консультант LinkedIn Шарлотта Девіс вважає, що ситуація поступово змінюється і найм дедалі більше залежить від навичок, а не від досвіду або відповідності певному «уявленню про професійний образ». Водночас, за оцінкою авторів опитування, для людей із невдачених сімей акцент досі залишається одним із бар'єрів на шляху до роботи, а отже, проблема потребує уваги не лише з боку окремих компаній, а й в рамках ширшої політики соціальної мобільності.