Україна офіційно відкрила можливість часткового експорту газу для приватних видобувних компаній, проте експертна спільнота наголошує на повній безпеці такого кроку для енергетичної стабільності держави. Згідно з даними аналітика ExPro Consulting Михайла Свищо, дозволені до експорту обсяги настільки незначні, що не здатні вплинути на проходження майбутнього зимового періоду.

Баланс газу та обґрунтування експорту

Рішення про часткове відкриття експорту стало наслідком накопичення істотного профіциту ресурсу. Станом на жовтень 2026 року запаси в підземних газових сховищах (ПСГ) України перевищують цільові показники на 1 млрд кубометрів, що було досягнуто ще до кінця літа. Падіння промислового споживання в поєднанні з активним видобутком створило надлишки, які приватні компанії прагнуть реалізувати для фінансування ремонтних робіт та буріння нових свердловин.

Масштаби поставок та механізм контролю

Експерти вказують, що ліміт експорту обмежений 15% від власного видобутку приватних компаній. Це еквівалентно приблизно 50 млн кубометрів газу на місяць. Для порівняння, сукупний обсяг поставок за два місяці навіть не досягає рівня середньодобового споживання країни в пікові зимові холоди. Крім того, Міністерство енергетики запровадило суворе обмеження: експорт можливий тільки в період з 1 березня по 30 листопада, при цьому з 1 грудня по 28 лютого будь-які зовнішні поставки повністю заборонені.

Суперечливі дані

Попри загальну підтримку ринкових ініціатив, існують дискусії щодо стійкості інфраструктури. Хоча аналітики заявляють про надійність системи, Асоціація газовидобувних компаній України (АГКУ) неодноразово акцентувала увагу на необхідності умов негайної зупинки експорту у разі пошкодження критичної інфраструктури російськими ударами. Міністерство енергетики підтвердило наявність такого оперативного механізму через Оператора ГТС.

Безпека та цільове призначення коштів

Однією з ключових цілей цього кроку є підвищення фінансової стійкості приватних видобувників. Отримані кошти від реалізації газу на зовнішніх ринках мають спрямовуватися на посилення захисту підприємств галузі від воєнних загроз та відновлення інфраструктури. Такий підхід дозволяє державі не тільки економити бюджетні ресурси, а й підтримувати життєдіяльність газового сектору в умовах безперервної агресії.