Центральна виборча комісія України зареєструвала Олену Слободян народним депутатом. Відповідне рішення комісія ухвалила після розгляду заяви кандидатки та документів, які вона надала. Про це повідомляє РБК-Україна з посиланням на публікацію ЦВК. Реєстрація стала наслідком нещодавніх кадрових перестановок у уряді: за їхніми результатами склад Верховної Ради поповниться двома депутатами від партії «Слуга народу», рішення про визнання яких обраними ЦВК вже ухвалила раніше.

Як виник мандат

Сам мандат Слободян отримала за результатами позачергових парламентських виборів, що відбулися 21 липня 2019 року. Вона була обрана в загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі від партії «Слуга народу», зайнявши в партійному виборчому списку 166-те місце. Фактично активація цього місця в списку відбулася лише через кілька років — після того, як звільнені мандати потребували заміщення, і саме у вересні 2026 року ЦВК визнала її обраною та провела реєстрацію.

Біографія та кар'єра

Олена Слободян народилася 15 січня 1987 року в Києві. У 2010 році вона закінчила Хмельницький університет управління та права, де згодом захистила кандидатську дисертацію, присвячену патентно-правовому захисту винаходів у сфері біотехнологій. Її науковим керівником був Руслан Стефанчук, який згодом став її безпосереднім керівником. До роботи в парламенті Слободян займалася юридичною та науковою діяльністю, працювала у Вищій школі адвокатури та в Національному офісі інтелектуальної власності. З 2021 року вона очолює секретаріат голови Верховної Ради.

Коли почнуться повноваження

Попри реєстрацію, депутатські повноваження Олена Слободян отримає не одразу. Згідно з рішенням комісії, вони виникнуть лише з моменту принесення присяги народного депутата України в Верховній Раді. Таким чином, наступним необхідним кроком для початку виконання повноважень стане безпосереднє складання присяги в парламенті.

Суперечливі дані

Навколо фігури Слободян у 2026 році розгорівся скандал, пов'язаний із її кандидатською дисертацією. За даними активістів, у роботі виявлено запозичення без належних посилань на 147 із 185 сторінок, зокрема з матеріалів російських дисертацій. При цьому ці звинувачення є односторонніми і на момент реєстрації не підкріплені офіційно підтвердженим висновком про плагіат. З іншого боку, реєстрація в ЦВК — це самостійна процедурна дія комісії, заснована на заяві кандидатки та документах, і вона не скасовує і не підтверджує суперечливі заяви активістів. Таким чином, версія сторін, що звинувачують у плагіаті, та відсутність публічно зафіксованого офіційного висновку щодо дисертації залишаються в тексті як позиції, що не збігаються за ступенем доведеності.