Громадська організація «Інтерньюз-Україна» розпочала реалізацію проєкту «Посилення діалогу щодо повернення та реінтеграції через ініціативу амбасадорів». Ініціатива спирається на мистецькі формати, залучення людей з особистим досвідом вимушеної еміграції та представників місцевих громад: мета — вибудувати сталі «мости» між тими українцями, хто залишився в країні, і тими, хто покинув її на початку повномасштабного вторгнення. Як цю непросту комунікацію перетворити на ефективну, не скочуючись у пафос і дидактизм, в інтерв'ю РБК-Україна розповів Андрій Кулаков, медійник і програмний директор ГО «Інтерньюз-Україна».
«Велике повернення» проти наративів ворога
За словами Кулакова, об'єктивно складну ситуацію з вимушеною еміграцією противник не може не використовувати для посилення власних наративів — аби протидіяти поверненню українців додому та консолідації суспільства. При цьому, як наголошує програмний директор, це не має зупиняти «порушення теми великого повернення». За аналогією з «великим переселенням народів» він говорить про «велике повернення» понад п'яти мільйонів людей, змушених покинути свої домівки. Ключовою проблемою Кулаков називає фізичну безпеку на тлі посилення російських ударів, зміни їхнього часу та застосування нових технологій, але наполягає: діалог про необхідність повернення припиняти не можна — «і це потрібно не тільки нам».
Німецька підтримка та платформа «Додому»
Проєкт амбасадорів реалізується як складова більшої програми «YOUA — формуємо нові шляхи, будуємо майбутнє України», яка впроваджується за дорученням Уряду Німеччини та імплементується Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH. Глобальне завдання YOUA — посилення спроможностей українських партнерів на національному та місцевому рівнях для підтримки процесів повернення та реінтеграції: від соціологічних досліджень до створення практичних інструментів, зокрема цифрової платформи «Додому» з чітким маршрутом повернення в Україну, і роботи з громадами. «Інтерньюз-Україна» у цій архітектурі зосередиться на розвитку комунікації з діаспорою, а німецькі партнери, за оцінкою Кулакова, розуміють важливість суспільного діалогу в цій темі.
43%: тема, що розколює суспільство
Тема повернення, за визнанням експертів, вкрай чутлива і стала однією з улюблених для маніпуляцій. Цього року ГО «Інтерньюз-Україна» спільно з дослідницькою компанією CAT-UA аналізувала лінії розколу у внутрішньоукраїнських дискусіях. Серед восьми досліджених тем найвищий рівень розмежування та напруги — 43% — викликала саме тема виїзду українців за кордон та їхнього повернення; прояви розуміння позицій одне одного фіксувалися поодиноко. Для Кулакова це «чіткий сигнал»: потрібен діалог, причому за принципом «рівний рівному» — розмова про «болі», спільні для всіх, хто переживає вторгнення, та їхнє обговорення заради пошуку порозуміння.
Міф про «батальйон Монако» та травма переселення
Програмний директор спростовує поширений міф про те, що всі, хто виїхав, живуть як «батальйон Монако»: велика частина з п'яти мільйонів перебуває в умовах, далеких від реальності екс-політиків та селебріті. В Україні побутовий комфорт і сервіси розвинені високо, і його втрату «під рукою» переживають багато переселенців; до іншої системи, цін, медицини, освіти та чужого ландшафту доводиться пристосовуватися. Поруч із турботливими host families існують і випадки токсичного ставлення або зростання ворожості до українців, що психологічно важко переживається. Окремо Кулаков виділяє соціологічно і психологічно доведену травму переселення, яка є особливо важкою для «укоріненої» української ментальності і яку зсередини країни часто не помічають.
Підсумок позиції «Інтерньюз-Україна» формулюється просто: Україна, держава і міста — це насамперед люди, і важливо зберегти не лише кордони й території, а й наповнення цих територій людьми. Ті, хто виїхав, за словами Кулакова, самі хочуть повернутися, жити там, де жили, і відчувати своє коріння. Завдання проєкту амбасадорів — не нав'язати позицію, а створити простір рівного діалогу, в якому тема повернення перестає бути полем для маніпуляцій і стає спільною справою суспільства.
