Історія людства записана не лише в книгах та літописах, а й на кам'яних стінах давніх печер. Довгий час вчені могли лише аналізувати пігменти та датувати наскельний живопис, але не могли торкнутися самого творця. Однак дослідники з Інституту еволюційної антропології Макса Планка (Німеччина) спільно з колегами з Іспанії та Португалії здійснили прорив: вперше у світі їм вдалося виділити автентичну ДНК давніх людей безпосередньо зі стін печер.

Результати сенсаційного дослідження опубліковані в авторитетному журналі Nature Communications. Проєкт, який отримав назву First Art, спочатку ставив перед собою задачу аналізу фарб та визначення віку найдавніших розписів. Але вчені зайшли далі, перевіривши гіпотезу про те, що надчутливі сучасні технології здатні зафіксувати мікроскопічні сліди біологічних рідин.

Сліди на камені

Первісні художники використовували унікальні техніки нанесення зображень. Фарбу часто видували через кістяні трубочки, залишаючи сліди слини, або просто притискали руки до скелі, залишаючи сліди поту. Саме ці біологічні маркери стали метою пошуку.

Команда фахівців провела масштабну роботу, обстеживши 24 стінні панелі в 11 печерах. Було зібрано 54 зразки, що включали наліт, чисту породу та осади. Статистика показала, що генетичний матеріал високої якості вдалося виділити лише з 5 зразків, однак їхній аналіз дав фундаментальні результати.

Чистий людський слід

Одним із найважливіших відкриттів став зразок, взятий у португальській печері Ешкурал. Аналіз пігментованої кальцитової кори показав наявність виключно людської ДНК без жодних домішок тваринної генетики. Це стало неспростовним доказом того, що генетичний матеріал потрапив на стіну саме через прямий контакт з тілесними рідинами людини — чи то слина, чи то піт.

Ще більш дивовижним виявилося відкриття на «голих» стінах. Давню ДНК знайшли на ділянках скель у печерах Ешкурал та Коварон (Іспанія), які спочатку розглядалися лише як контрольні точки для порівняння, де не було малюнків. Це підтверджує, що самі стіни печер стали довговічними архівами людської присутності.

Стать та епоха давніх людей

Генетичний аналіз дозволив вченим не лише підтвердити факт присутності людей, а й визначити їхню приналежність до певних груп. ДНК з печери Коварон чітко вказала на те, що автори наскельних слідів були західноєвропейськими мисливцями-збирачами.

Особливий інтерес становить гендерний склад групи. У трьох зразках переважала жіноча ДНК, а в одному — чоловіча. Це відкриття відкриває нові горизонти для антропологів: тепер можна обговорювати, чи існувало розділення печерних зон між чоловіками та жінками, і які саме групи проникали вглиб печерних систем.

Вік знайденої ДНК оцінюється мінімум у 2000 років. Однак, враховуючи історію печери Ешкурал, мінімальний вік деяких генетичних профілів може сягати 4000–5000 років.

Технологічні пастки

Попри успіх, дослідження показало й обмеження нового методу. Вчені намагалися виділити ДНК з унікального первісного інструмента — аерографа з пташиної кістки, знайденого у знаменитій печері Альтаміра, яким колись видували охру. Однак давній генетичний матеріал там не зберігся.

Причина криється у сучасному втручанні. Протягом десятиліть досліджень та безлічі дотиків археологів давній еволюційний слід виявився повністю перекритий генетичним матеріалом наших сучасників. Це слугує важливим уроком про необхідність обережного поводження з артефактами.

Зараз пріоритетом для команди є вдосконалення технології мінімально інвазивного збору зразків. Вчені шукають печери з ідеальними мікрокліматичними умовами для збереження молекул, особливо ті місця, де збереглися давні відбитки людських долонь, які можуть стати ключем до розуміння життя наших далеких предків.