Інтеграція України в європейський енергетичний ринок відкриває стратегічні можливості не лише для Києва, а й для всього Європейського Союзу. Про це в колонці для LIGA.net заявив директор зі стратегії ДТЭК Іван Гелюх, на який посилається РБК-Україна. За його словами, Україна вже не просто «кандидат» на вступ до європейського енергетичного простору, а діючий учасник, який здатний запропонувати континенту нові потужності, технології, інфраструктуру і, що особливо цінно, унікальний практичний досвід управління енергосистемою в умовах хронічного кризового тиску.

Хронологія: від синхронізації до повноправного членства

Ключовим етапом інтеграції стала синхронізація української енергосистеми з континентальною європейською мережею, завершена у 2022 році. Цей технічний крок фактично перетворив Україну на частину єдиного європейського енергетичного контуру. Завершальним інституційним етапом стало отримання «Укренерго» статусу повноправного члена ENTSO-E — європейського об'єднання операторів систем передачі — наприкінці 2023 року. Таким чином, до 2026 року Україна вже не перебуває «на порозі» європейського ринку, а функціонує в його межах, хоча, як підкреслює Гелюх, наступний логічний крок — поглиблення інтеграції через розвиток спільних ринків електроенергії, залучення спільних інвестицій і координацію стратегічного планування — ще попереду.

Взаємна вигода: хто кому потрібен

Один із центральних тезисів колонки Гелюха полягає в тому, що надійність енергопостачання перестала бути виключно національним питанням. У періоди дефіциту генерації Україна імпортуюе електроенергію з європейських країн, а в моменти, коли сусідні системи стикаються з обмеженнями, українська енергосистема, у свою чергу, здатна підтримувати їх. Така двостороння взаємозамінність, на думку експерта, перетворює інтеграцію з односторонньої «допомоги» на повноцінний ринковий механізм, у якому кожна сторона водночас є споживачем і постачальником надійності.

Досвід роботи під тиском як конкурентна перевага

Гелюх виділяє як особливу, важко відтворювану перевагу України її багаторічний практичний досвід функціонування енергосистеми в умовах постійного зовнішнього тиску. За останні роки українські енергетики виробили, за його оцінкою, навички швидкої адаптації системи до аварійних сценаріїв, локалізації проблем і оперативного відновлення енергопостачання. Цей досвід, який у «спокійних» європейських системах не має аналогів, робить українську інфраструктуру більш стійкою та гнучкою, а саму Україну — привабливим партнером для ЄС, який прагне підвищити власну енергетичну стійкість.

Конкретні проєкти ДТЭК: від акумуляторів до вітрової генерації

Для підвищення гнучкості енергосистеми ДТЭК реалізує низку технологічних проєктів. Зокрема, спільно з американською компанією Fluence група ввела в експлуатацію шість систем зберігання енергії загальною потужністю 200 МВт. Паралельно ведеться будівництво цифрової підстанції та вітрової електростанції потужністю 500 МВт. Ці проєкти, за задумом компанії, спрямовані на створення сучасної, цифрової та низьковуглецевої енергетичної інфраструктури, здатної відповідати вимогам європейського ринку і водночас забезпечувати внутрішню надійність.

Більш широкий сенс інтеграції

«Йдеться не лише про входження України в європейський ринок, а й про можливість посилити Європу рішеннями, які вже сьогодні впроваджуються в Україні», — резюмує Гелюх. Раніше генеральний директор ДТЭК Максим Тимченко формулював ту саму думку в більш стислішому вигляді: інвестиції в українську енергетику на поточному етапі фактично є інвестиціями в енергетичну безпеку Європи. Таким чином, енергетична інтеграція України та ЄС у 2026 році перестала бути виключно політичним жестом і перетворилася на конкретний економічний і технологічний проєкт із вимірюваними параметрами — від мегават акумуляторів до мегават вітрової генерації.