30 липня 2026 року Рада Європейського Союзу ухвалила рішення 2026/1912, яким продовжила механізм тимчасового захисту для переміщених осіб з України до 4 березня 2028 року. Разом із продовженням до документа було включено додаткову умову, яка набрала чинності 5 серпня 2026 року: тимчасовий захист тепер надається особам, які виконують свої військові обов'язки в Україні та здатні за необхідності це підтвердити. Нововведення не встановлює загальної заборони на отримання статусу для всіх українських чоловіків, проте вводить процедуру перевірки обставин виїзду з країни для тих, хто звертається за захистом після набуття чинності цією вимогою.

Кого на практиці стосуються зміни

Перш за все нові правила зачіпають українців, які подають заяву про тимчасовий захист після 5 серпня 2026 року та мають військові обов'язки відповідно до українського законодавства. Під час розгляду звернення компетентні органи держави-члена ЄС можуть перевіряти, чи мав заявник право залишати територію України з урахуванням його військового статусу. Важливо, що в рішенні Ради ЄС прямо зазначено: військові обов'язки можуть мати не лише особи призовного віку, а й ті, хто не підлягає призову, — незалежно від віку чи статі, наприклад у зв'язку з проходженням військової служби. Таким чином, формулювання «військовозобов'язаний» у контексті нової вимоги є ширшим, ніж побутове розуміння «чоловік призовного віку».

Які документи можуть вимагати під час оформлення

У роз'ясненнях Європейської комісії наведено перелік документів, які можуть використовуватися для підтвердження законного виїзду з України. До них належать: закордонний паспорт зі штампом української прикордонної служби про виїзд; відомості, що підтверджують перетин кордону через офіційний пункт пропуску; офіційні документи про звільнення від військових обов'язків або про їхнє виконання; електронні документи, зокрема сформовані через додаток «Резерв+». Європейська комісія окремо наголошує, що відсутність штампа в паспорті не завжди означає відсутність права на захист: при перетині кордону штампи проставляють не в усіх випадках, тому заявник має право надати інші документи, що дозволяють перевірити законність виїзду. Остаточну оцінку наданих матеріалів проводять компетентні органи конкретної країни, в якій особа звертається за захистом.

Що відбувається з уже оформленим захистом

Для українців, які отримали тимчасовий захист до введення нових вимог, у рішенні Ради ЄС передбачено виняток. Нові умови не застосовуються до осіб, які мали тимчасовий захист у певній державі Євросоюзу станом на 4 серпня 2026 року включно та безперервно зберігають цей статус у тій самій країні. Сам факт ухвалення нового рішення не є підставою для автоматичного анулювання вже чинного захисту. Проте важливо розрізняти продовження наявного статусу та нове оформлення: якщо людина з будь-якої причини втратила захист і згодом подає заяву повторно, її документи перевірятимуть відповідно до нових вимог. Це означає, що втрачений статус не відновлюється автоматично й вимагає проходження повної процедури наново.

Національні особливості реалізації

У Німеччині зміни були зафіксовані у Федеральному віснику (Bundesgesetzblatt) постановою, внесеною МВС країни. Німецьке законодавство прямо вказує, що для військовозобов'язаних українських чоловіків, які в'їхали в країну після 5 серпня 2026 року, спеціальні правила тимчасового перебування без посвідчення особи більше не застосовуються, якщо немає документального підтвердження виконання військових обов'язків або законного звільнення від них. У Чехії, за даними на жовтень 2026 року, уряд розглядає можливість додаткових обмежень для окремих категорій українських біженців. Окремо варто відзначити Чорногорію: 15 жовтня 2026 року уряд країни посилив умови тимчасового захисту для українських військовозобов'язаних чоловіків, пояснюючи цей крок узгодженням із нормами Євросоюзу, хоча формально Чорногорія не є членом ЄС, а виступає в статусі країни-кандидата. У Подгориці новий статус отримають лише ті, хто до приїзду фактично проживав в Україні й виконав військовий обов'язок або був від нього звільнений; на тих, хто вже має захист, зміни не впливають.

Тривалі поїздки та ризик втрати статусу

Європейська комісія звертає увагу на питання тривалих поїздок в Україну. За певних обставин тривала відсутність у країні, що надала тимчасовий захист, може призвести до зняття з реєстрації та припинення дії дозволу на проживання. Конкретні терміни та порядок залежать від національного законодавства відповідної держави ЄС. Якщо після втрати статусу людина знову захоче оформити тимчасовий захист, їй доведеться проходити процедуру повторно, і в цьому разі застосовуватимуться нові вимоги щодо підтвердження законного виїзду з України. Тому перед тривалою поїздкою рекомендується перевірити правила збереження статусу саме в тій країні, де він оформлений. У разі, якщо заявник не може підтвердити виконання військових обов'язків або законність виїзду, це може вплинути на рішення про надання захисту, проте відмова в рамках процедури тимчасового захисту не означає автоматичного рішення про депортацію: європейське законодавство передбачає й інші механізми правового захисту.