Супутникові знімки фіксують масштабне переміщення російських систем протиповітряної оборони. Значна частина зенітних комплексів, десятиліттями захищала стратегічні об'єкти на Крайній Півночі, зникає з позицій. Натомість вони з'являються в регіонах, де посилилися атаки українських безпілотників. Цей процес свідчить про фундаментальний перегляд російської військової доктрини у відповідь на нові реалії війни.

Пустіє Арктика

За даними видання «Радіо Свобода», Кремль вивів системи С-300 та С-400 з кількох ключових об'єктів в арктичному регіоні. Близько 60% російських зенітних комплексів цих типів були вивезені з місць дислокації, які вони займали до початку вторгнення в Україну у 2022 році. Зникнення техніки зафіксовано на супутникових фотографіях, що демонструють порожні спеціально побудовані майданчики.

Особливо помітна перебудова в районі авіабаз «Рогачево» на архіпелазі Нова Земля, де з ракетної бази була виведена більша частина засобів ППО. Аналогічна ситуація спостерігається в Северодвінську на Білому морі — місті, де базуються верфі зі будівництва та ремонту атомних підводних човнів. Тут кілька об'єктів, які раніше захищалися десятиліттями, тепер залишилися без прикриття. Супутники зафіксували зникнення близько двох десятків систем С-300 та С-400 по всьому місту.

Пріоритети змінюються: від Арктики до НПЗ

Системи ППО, що звільняють арктичні позиції, не зникають безслідно. Вони перекидаються ближче до ймовірних цілей для атак українських дронів. Яскравим прикладом слугує Саратовська область на південному заході Росії. Супутникові знімки показують, як на раніше порожньому полі біля Саратовського нафтопереробного заводу (НПЗ) з'явилися системи залпового вогню. З початку 2025 року цей об'єкт неодноразово ставав ціллю ударів.

Підрозділи ППО в основному зберегли свої позиції лише навколо російських ядерних ракетних шахт та аеродромів стратегічних бомбардувальників. Це вказує на те, що Москва перерозподіляє ресурси, залишаючи менш пріоритетні, з точки зору поточної загрози, об'єкти без захисту.

Експертна оцінка: зростаючий дисбаланс

Катажина Зіск, професор Норвезького інституту оборонних досліджень, зазначає, що спостережувані зміни створюють «зростаючу невідповідність між цілями, які Росія має захищати, та наявними у неї пусковими установками, перехоплювачами та навченим персоналом».

На думку експерта, це не означає, що стратегічні об'єкти на півночі залишилися повністю беззахисними. Однак це припускає, що Росія не очікує масштабного нападу в регіоні і вважає, що може без особливого ризику зменшити там щільність оборони. Зіск також вказує, що конфлікт показав вразливість стаціонарних цілей перед безпілотниками, і майбутнє може принести перехід до «більш розподіленої, багаторівневої моделі» захисту.

Дальність ударів: вирок віддаленості

Причиною перебудови оборони стала доведена ефективність українських дронів на величезних дистанціях. Як пише The Telegraph, українські безпілотники успішно подолали 2400 кілометрів російської території, щоб поразити Омський нафтопереробний завод у Сибіру. Ця подія стала, по суті, вироком для російської ППО, продемонструвавши, що віддаленість від лінії фронту більше не гарантує безпеки.

Удари продовжують завдавати ударів по інфраструктурі. В ніч на 14 липня українські захисники успішно атакували один із найбільших нафтопереробних та нафтохімічних комплексів Росії в місті Салават. Це був останній великий нафтохімічний об'єкт, який ще не зазнавав атак цього року. У цієї проблеми у Москви поки немає негайного рішення.