Епоха надій на відновлення постачань російського газу в Європейський Союз наближається до свого логічного завершення. Під час щоденного брифінгу офіційний представник Єврокомісії Анна-Кайса Ітконен дала однозначну відповідь на запитання щодо можливого повернення до колишніх схем енергообміну: такий сценарій більше не розглядається.
«Якщо мова йде про відновлення імпорту російського газу в Європейський Союз, то ні, це неможливо», — підкреслила Ітконен. На її думку, законодавча база ЄС вже трансформувалася таким чином, що повернення до старої моделі постачань виключено юридично.
Законодавчий тупик для трубопровідного газу
Рішення про повний відмову від російських енергоносіїв підкріплено конкретними правовими механізмами. У поточному місяці набув чинності заборона на транспортування газу трубопроводами на умовах короткострокових контрактів. Це лише перший крок у серії обмежень. У планах Брюсселя — введення ще двох етапів санкцій, які мають набути чинності у січні та вересні наступного року.
Спікер Єврокомісії зазначила, що політичний курс ЄС сформульовано чітко: «Ми не повернемося до російських енергоносіїв; навпаки, ми без жалю рухаємося в напрямку їх заборони та диверсифікації». Стратегія Repower EU, спрямована на енергетичну незалежність, продовжує реалізовуватися в повному обсязі.
Нафта у фокусі: наступний етап обмежень
Якщо з газом ситуація вже вирішена, то робота над наступними кроками триває. У Єврокомісії підтвердили, що наразі триває активна підготовка нового пакету енергетичних обмежень, цього разу щодо російської нафти. Заборона на імпорт чорного золота стане частиною розширеної стратегії Repower EU.
«Нафта буде включена до цієї стратегії, робота над цим триває, і ми сподіваємося, що зможемо подати пропозицію в належний час», — додала Ітконен. Очікується, що ЄС повністю відмовиться від імпорту російського газу до кінця 2027 року, а заборона на нафту має стати завершальним акордом у процесі декарбонізації та розриву економічних зв'язків з Москвою.
Розбіжності в лавах союзників
Попри тверду позицію Брюсселя, всередині енергетичної спільноти Європи зберігаються дискусії щодо темпів та наслідків такого радикального відмови. Зокрема, керівник іспанського порту Більбао Іван Хіменес попередив про ризики різкого відмови від російського СПГ. На його думку, занадто швидкий розрив контрактів може призвести до надмірної залежності ЄС від постачань зі США, тому процес має бути більш плавним.
Однак країни Балтії та Польща займають принципово іншу позицію. Вони закликають Єврокомісію прискорити процес і якнайшвидше подати пропозицію щодо поетапної заборони імпорту російської нафти. Варшава та прибалтійські столиці аргументують свої вимоги необхідністю перекрити фінансові потоки, які, на їхню думку, продовжують фінансувати війну Росії проти України.
Крім того, представники цих країн вказують, що ризики масштабної енергетичної кризи, які раніше прогнозувалися через геополітичну напругу на Близькому Сході, поки що не справдилися. Це дає їм підстави вважати, що економіка ЄС готова до більш жорстких санкційних заходів без загрози колапсу енергосистеми.