Державні пріоритети щодо приватизації конфіскованого майна зазнають змін. Головною метою влади стає не максимальне поповнення бюджету за рахунок продажу активів підсанкційних осіб, а їхній швидкий запуск та інтеграція в реальну економіку країни. Про це заявив голова Фонду державного майна Дмитро Наталуха під час профільної конференції United by Mining.
Економічна логіка санкційних об'єктів
За словами керівника ФДМУ, держава не інвестувала у придбання чи розвиток цих виробництв жодної копійки бюджетних коштів. Усі вилучені об'єкти, які раніше належали одіозним російським олігархам та наближеним до Кремля особам — таким як Олег Дерипаска («Русал») чи сімейство Роттенбергів, дісталися країні безкоштовно в результаті конфіскації. Саме тому фінансова вигода від продажу відходить на другий план, поступіючись місцем завданню збереження робочих місць та відновлення безперебійної роботи підприємств.
Механіка зниження цін та приклади експортної бази
Як наочний приклад гнучкості нового підходу Наталуха навів ситуацію навколо Глухівського заводу кварцитів. Після того як на перший етап аукціону не з'явилися потенційні покупці, вартість активу автоматично переглядається: на наступний етап, запланований на 20 жовтня 2026 року, ціна знижується рівно вдвічі. Якщо ж і цього разу попит не сформується, механізм передбачає подальше здешевлення об'єкта до появи реального інтересу з боку бізнесу.
Переваги для інвесторів та захист від регуляторних ризиків
Придбання подібних активів відкриває унікальні можливості для бізнесу, дозволяючи за відносно невеликі гроші отримати готові виробничі потужності з виходом на міжнародні ринки. На підтвердження голова фонду нагадав, що кварцити згаданого кар'єру мають високу частку затребуваного у світі кремнію, а продукція заводу «Конотоп Мотордеталь» традиційно орієнтована на експорт. Додатково відомство активно розробляє спеціальні механізми захисту інвесторів від можливих регуляторних змін після придбання гірничодобувних активів.
