Робота на передовій: ціна документальної правди
У серпні 2026 року, після років повномасштабної війни, фотографи Константин і Влада Ліберови продовжують свою місію — документувати реальність української війни. Чоловік і дружина працюють у зруйнованих містах, у зонах активних бойових дій, поруч із військовими та цивільними, фіксуючи наслідки російської агресії. Їхні кадри — це не просто зображення, а свідчення, які допомагають світу зрозуміти масштаб трагедії та мужність тих, хто захищає країну.
У ексклюзивному інтерв'ю виданню Wave RBC.UA фотографи зізналися, що не раз опинялися в ситуаціях, коли смерть була на відстані кількох метрів. «Так, і не раз. Але до цього досить швидко звикаєш», — поділилися вони. При цьому вони підкреслюють: все, що вони переживають на війні, — лише частина того, що щодня відчувають українські військові.
Місія: скоротити розрив між миром і фронтом
Головна мета Ліберових — донести реальність війни до тих, хто не бачить її наслідків власними очима. «Якщо ми були десь і там відбувалося щось дійсно небезпечне, наша задача насамперед — показати, як це: бути там, де наші військові виживають щодня», — пояснюють фотографи. Вони вірять, що військова фотографія допомагає подолати дистанцію між цивільним і військовим світами, навіть якщо лише на хвилину перегляду знімків.
Їхня робота — це не просто фіксація подій, а спроба створити емоційний зв'язок між глядачем і тими, хто перебуває на передовій. Кожен кадр — це історія, яка має бути почута, побачена і запам'ятана.
Історичне значення: не як мета, а як наслідок
Попри те, що їхні знімки вже стали частиною історії, Ліберови не сприймають свою роботу як щось історичне. «Ми рідко розглядаємо це так. Коли живеш у історичні часи, все, що ти робиш, з часом може мати історичне значення. Ми просто робимо те, у що дуже віримо, і намагаємося робити це якомога краще», — зізнаються вони.
За роки війни вони створили тисячі важливих кадрів, але найбільше мріють зафіксувати один — момент, коли військові повертаються додому. «Як військові повертаються додому. Найбільше чекаємо цього», — підсумували фотографи. Цей кадр стане символом надії, закінчення війни та початку нового життя.
Суперечливі дані
У різних джерелах згадується, що Ліберови працюють у зонах активних бойових дій, проте точні дати та локації їхніх останніх виїздів не завжди збігаються. Наприклад, у матеріалі від 19 грудня 2025 року (Джерело ID 4) повідомляється про презентацію фотокниги «Очі війни» за підтримки ПУМБ, що вказує на завершення одного з етапів їхньої роботи. Тим часом, у інтерв'ю Wave RBC.UA (актуальному на серпень 2026 року) вони говорять про продовження роботи на передовій. Це може означати, що їхня діяльність не припинялася після презентації книги, або що вони чергують польові виїзди з виставковими та видавничими проєктами.
Особисте та професійне: очікування первістка
Окрім професійної діяльності, Ліберови діляться й особистими новинами. У матеріалі від 2025 року (Джерело ID 2) повідомлялося, що подружжя чекає первістка. Це додає новий шар до їхньої історії — тепер вони не лише документалісти війни, а й майбутні батьки, які хочуть бачити світ без війни для своєї дитини. Їхня мрія про кадр із повертаючими додому військовими тепер також пов'язана з надією на безпечне майбутнє для їхньої родини.
