Франція протягом усього конфлікту залишається одним із ключових європейських партнерів України, поєднуючи військову, економічну та гуманітарну підтримку. Особливої гостроти цьому діалогу надає політичний контекст: у 2027 році Еммануель Макрон завершить свій другий президентський термін, і на зміну йому в Елісейський палац можуть прийти праворадикальні сили. Саме в цій перспективі міністр-делег Франції з питань Європи Бенжамен Адад, який входить до найближчого оточення президента, дав розгорнуте інтерв'ю РБК-Україна під час візиту до Чернігівської області, де особисто оглянув відновлені об'єкти, підземні укриття та медичні заклади.

Чернігівська область: французьке шефство в цифрах

Париж взяв на себе шефство над відновленням конкретного українського регіону — Чернігівської області. За словами Адада, Франція профінансувала в регіоні проєкти на суму близько 18 мільйонів євро, переважно в сфері охорони здоров'я: реабілітація поранених, забезпечення захисту дітей у підземних приміщеннях дитячої лікарні, де було облаштовано 730 квадратних метрів укриттів, оснащених хірургічним обладнанням, ліжками, системою вентиляції та електрообладнанням. У енергетичному напрямку за останні два роки в регіон було направлено близько 35 генераторів, що дозволяє підтримувати роботу критично важливих об'єктів в умовах постійних атак. «Наша підтримка України складається з багатьох напрямків: військового, економічного. Але дуже важливо, щоб ми також мали вплив на повсякденне життя українських громадян, які продовжують дуже сміливо жити, попри агресію та бомбардування», — підкреслив Адад.

Гуманітарна допомога як елемент довгострокової стратегії

Міністр-делег підкреслює, що французьке залучення не обмежується разовими поставками. Окрім охорони здоров'я та енергетики, у портфелі Парижа — проєкти в сфері освіти (облаштування бункерів та підземних класів для забезпечення безперервності навчального процесу) та реставрації історичних пам'яток. Адад прямо заявив, що Україна може розраховувати на довгострокову підтримку та залученість Франції, і що оцінка ефективності проєктів має вироблятися не дипломатами, а місцевим населенням та чиновниками, які, за його словами, висловлюють вдячність за реалізовані ініціативи.

Угорське вето та шлях України в Європейський Союз

Значна частина розмови з Ададом вийшла за межі регіональних проєктів і торкнулася системних питань європейської інтеграції України. За посадою міністра-делега з питань Європи він відповідає за всю європейську політику Парижа, включно з позицією Франції щодо подолання перешкод на шляху Києва в ЄС. Зокрема, обговорювалася стратегія протидії угорському вету, яке блокує ряд ключових рішень щодо розширення та підтримки України. Адад також торкнувся теми протидії російській дезінформації в європейському інформаційному просторі, визначивши її як один із пріоритетів французької дипломатії в поточному циклі.

Ризик зміни влади у Франції: що це означає для Києва

Одним із найчутливіших питань інтерв'ю стала перспектива президентських виборів 2027 року у Франції. Макрон, який завершив перший термін у 2022 році, не зможе балотуватися втретє, і аналітики вказують на зростаючі шанси праворадикальних сил, насамперед «Національного збору» Марін Ле Пен. Адад, як член діючої команди, не став робити прямих прогнозів, однак в контексті інтерв'ю пролунала думка про те, що європейська підтримка України має бути інституціоналізована так, щоб не залежати від зміни конкретних політиків. Питання про те, несе прихід правих популістів у Францію реальні ризики для обсягу та характеру підтримки Києва, залишається відкритим і буде визначатися результатами французьких виборів 2027 року.

«Стратегічне пробудження» Європи

Завершальна частина інтерв'ю присвячена ширшій темі — новій архітектурі безпеки Європи. Адад використовує вираз «стратегічне пробудження» для опису процесу, в ході якого європейські країни змушені брати відповідальність за власну безпеку у власні руки, знижуючи залежність від трансатлантичного парасольки. В цьому контексті підтримка України розглядається не лише як гуманітарний чи геополітичний жест, а як структурний елемент формування нового європейського оборонного порядку, в якому Париж прагне грати координуючу роль нарівні з Берліном та іншими ключовими столицями.