У четверту Національна асамблея Франції прийняла історичне рішення, яке стало точкою над «і» у багаторічній дискусії про колоніальне минуле країни. Депутати єдиноголосно проголосували за скасування «Чорного кодексу» (Code Noir) — зводу законів, підписаного королем Людовіком XIV у 1685 році. Цей документ, який юридично закріплював рабство у французьких колоніях, залишався в силі майже два століття після того, як сама практика рабства була офіційно заборонена.

Тотальне заперечення прав людини

«Чорний кодекс» складався з 60 статей, що регулювали кожен аспект життя порабощених людей. У документі людина офіційно прирівнювалася до «рухомого майна». Закон дозволяв власникам не лише змушувати людей працювати, а й продавати їх, піддавати тортурам, насильству та навіть вбивати без будь-яких правових наслідків. Стаття 44 кодексу прямо проголошувала раба речю, а його свідчення в суді не мали жодної юридичної сили.

Парадокс ситуації полягав у тому, що цей закон продовжував існувати у законодавчому полі Франції ще 180 років після скасування рабства у 1848 році. Фактично, держава ігнорувала наявність у своїх архівах документа, що легітимізує злочини проти людяності.

Емоційний фінал дебатів

Голосування пройшло з результатом 254 «за» при 0 «проти», проте за лаштунками та в залі засідань панували бурхливі емоції. Депутати зізнавалися, що багато з них навіть не підозрювали, що цей закон формально все ще діє.

Особливу увагу привернуло виступ Стеві Густава, депутата від Мартиніки, чиї предки були рабами. З сльозами на очах він нагадав колегам, що жодне голосування не здатне виправити зруйновані століття. «Ми не нащадки рабів, ми нащадки людей, які народилися вільними, але були насильно зведені до стану худоби», — заявив він, підкреслюючи трагізм становища.

Шлях до репарацій

Президент Франції Еммануель Макрон назвав збереження «Чорного кодексу» формою образи і визнав, що мовчання влади протягом двох століть стало недопустимим упущенням. Лідер країни заявив, що цей документ ніколи не повинен був пережити скасування рабства.

Скасування кодексу відкриває важливий політичний прецедент і може стати першим кроком до обговорення репарацій — компенсацій за історичну несправедливість. Макрон підкреслив, що питання виплат не повинно бути закритим, але попередив про необхідність уникати «хибних обіцянок», оскільки тема потребує ретельної проробки та діалогу з постраждалими спільнотами.