Можливе ослаблення американських гарантій безпеки для Європи знову вивело на перший план дискусію про роль французської ядерної зброї. На тлі геополітичної нестабільності експерти та журналісти проаналізували, чи може незалежний арсенал Франції стати ефективним стримуючим фактором для Росії та забезпечити захист союзників по НАТО.

Новий виток обговорень спровокували одразу два фактори: політична активність президента США Дональда Трампа та триваюча агресія Росії проти України. Європейські країни все частіше розглядають сценарій, за якого Вашингтон може скоротити або навіть відмовитися від традиційних зобов'язань перед союзниками.

Унікальність французького арсеналу

У разі відходу США від ролі головного гаранта безпеки, Франція залишається єдиною державою ЄС, що має повністю незалежний ядерний арсенал. На відміну від Великої Британії, яка використовує американські технології для своїх балістичних ракет підводного базування, французькі сили ядерного стримування перебувають під повним контролем Парижа.

За оцінками експертів, Франція розпоряджається приблизно 300 ядерними боєголовками. Вони можуть застосовуватися як авіацією, так і атомними підводними човнами. При цьому країна не має наземних пускових шахт. Такий арсенал дозволяє гарантувати відповідний удар навіть після раптової атаки противника, що становить основу французької концепції стримування.

Військова доктрина Франції передбачає можливість нанесення одноразового превентивного ядерного удару, якщо під загрозу будуть поставлені життєво важливі інтереси держави. Метою такого кроку є не ведення повноцінної ядерної війни, а демонстрація готовності до ескалації для стримування агресора.

Дилема безпеки

Головне питання, що хвилює експертів, полягає в готовності французького президента ризикувати власною країною заради захисту інших європейських держав. Франція не має стратегічних можливостей, аналогічних американським. На відміну від США, географічно віддалених від потенційного театру бойових дій, Франція сама опиняється під безпосередньою загрозою у разі масштабного ядерного конфлікту.

Критики концепції «французького ядерного парасольки» сумніваються, чи погодиться будь-який французький лідер пожертвувати безпекою Парижа заради захисту Берліна, Гельсінкі чи Таллінна. Однак французькі стратеги стверджують, що безпека партнерів безпосередньо пов'язана з безпекою самої Франції. Через географічну близькість та високу політичну інтеграцію напад на ключового союзника автоматично створює загрозу життєво важливим інтересам Парижа.

При цьому влада Франції свідомо уникатиме чіткого визначення кола країн, що входять до сфери їхнього захисту, обмежуючись поняттям «європейського виміру» своїх інтересів.

Політичні ризики та нові альянси

Видання The Economist зазначає, що навіть за наявності потужного арсеналу французький «ядерний парасолька» навряд чи зможе повністю замінити американські гарантії для всього континенту. Додаткову невизначеність вносить внутрішня політика Франції: після президентських виборів 2027 року зовнішньополітичний курс країни може змінитися. Зокрема, згадується сценарій перемоги Марін Ле Пен, чиїя партія неодноразово критикувала окремі напрямки європейської інтеграції.

Тим не менш, європейські держави шукають нові шляхи забезпечення безпеки:

  • Фінляндія: Президент країни офіційно підписав поправки до закону про ядерну енергетику, що дозволили ввезення, транзит та зберігання ядерної зброї на території Фінляндії в рамках інтеграції в оборонну систему НАТО.
  • Польща: Варшава та Париж розпочали конкретні переговори щодо створення «ядерного парасольки». Сторони вже провели перше засідання спеціальної координаційної групи.
  • Німеччина: Берлін офіційно погодився брати участь у навчаннях французьких стратегічних ядерних сил. До цього країни діяли окремо, але тепер спільна стратегія має зміцнити стабільність у ЄС.