Телефонна розмова президента Фінляндії Александра Стубба та прем'єр-міністра Норвегії Йонаса Гар Стере з Володимиром Путіним, що відбулася 27 жовтня 2026 року, спровокувала публічну суперечку серед європейських лідерів. Першою різку реакцію висловила прем'єр-міністерка Данії Метте Фредеріксен, яка заявила, що не бачить «жодних ознак того, що Росія прагне миру з Європою», і наголосила, що ініціатива Гельсінкі та Осло не була узгоджена з іншими європейськими партнерами. Заява данської прем'єрки пролунала на тлі її візиту до Фінляндії, де 27–28 жовтня проходять зустрічі міністрів закордонних справ країн Північної Європи.

«Європа має зберігати єдність»

У коментарі для данських ЗМІ, на які посилаються The Guardian та суспільна телерадіокомпанія DR, Фредеріксен назвала свою позицію щодо переговорів «дуже скептичною». За її словами, Росія щодня продовжує гібридну війну та здійснює «жорстокі й агресивні атаки» в Україні, що, на думку данського прем'єра, виключає передумови для мирного діалогу. «Я вважаю, що нам потрібно зберігати єдність Європи, а не діяти поодинці», — заявила вона, фактично звинувативши Гельсінкі та Осло в односторонніх діях.

Позиція Осло та Гельсінкі

Прем'єр-міністр Норвегії Йонас Гар Стере, своєю чергою, повідомив, що розмова з Путіним відбулася вранці і тривала близько 90 хвилин. Він підкреслив, що союзні країни та партнери були повідомлені про дзвінок заздалегідь, а мета контакту полягала в передачі позиції України щодо майбутніх мирних переговорів, які планують провести в Абу-Дабі. Стере закликав до деескалації конфлікту і зазначив, що його підхід збігається з позицією Стубба та так званої «Коаліції охочих». Раніше Стубб уточнював, що лідери Фінляндії та Норвегії телефонували Путіну від імені своїх країн, а не всього Євросоюзу. Після розмови з російським лідером європейські політики зв'язалися з Володимиром Зеленським та поінформували його про результати.

Контекст: підготовка до переговорів в Абу-Дабі

За оцінкою норвезького прем'єра, Москва ретельно готується до запланованих на найближчий час тристоронніх переговорів в Абу-Дабі. Таким чином, телефонний контакт 27 жовтня став частиною ширшої дипломатичної активності, спрямованої на підготовку можливого мирного треку. Проте, як показує реакція Копенгагена, всередині Європи зберігається різнобій в оцінці того, чи припустимо вести такі контакти без єдиного узгодженого мандата, і саме це питання тепер винесено на публічний рівень.