Міф про те, що час, проведений з геймпадом, безповоротно втрачено, живе з епохи перших аркадних автоматів. Однак із ускладненням індустрії стає очевидним протилежне: сучасні ігри не засипляють свідомість, а ганяють мозок по найрізноманітнішим когнітивним доріжкам.

Відеоігри як літературний тренажер

Одним із найнаочніших прикладів розвитку навичок через ігри є читання. JRPG епохи SNES із їхніми безкінечними простирнями діалогів цілком можуть претендувати на роль шкільного підручника з рідної мови. Історія знає випадки, коли діти досягали «чорного» рівня читання (університетського) вже до п'ятого класу, зводили дорослих з розуму запитаннями про значення складних слів, вивчаючи їх за допомогою словників прямо під час проходження.

Окрема категорія гравців взагалі опанувала іноземні мови не за підручниками, а через субтитри. Яскравим прикладом слугує World of Warcraft, навколо якої склалося ціле ком'юніті, що вивчило мову в процесі гри.

Якщо говорити обсягах тексту, цифри звучать майже абсурдно:

  • Діалоги в Planescape: Torment за кількістю слів обганяють Біблію.
  • Серія Trails від Falcom, за оцінками фанатів, містить тексту в десять разів більше, ніж у всьому циклі «Гаррі Поттера», і в п'ятнадцять разів більше, ніж у Біблії.
  • Одні лише частини Cold Steel 3 і 4 за обсягом тексту перекривають весь цикл про чарівника.

Ізометричні RPG на кшталт Pathfinder, Tyranny та Pillars of Eternity легко займають від 150 до 300 годин проходження, більшу частину яких гравець проводить, занурюючись у лор і читаючи.

Розвиток мислення та просторового сприйняття

Ігри тренують мислення не гірше академічних вправ. Пазл-тайтли, такі як Portal, The Witness та Superliminal, побудовані на грі з перспективою і змушують викручувати сприйняття простору навиворіт.

Окремої згадки заслуговує гра Pneuma, де гравець керує богом-творцем всесвіту, а балакучий оповідач підкидає філософські питання між головоломками. Ефективність такого підходу підтверджена наукою: в Австралії кілька років тому провели експеримент, де група літніх людей грала в Portal, а друга — користувалася додатком для «тренування мозку». За підсумками кількох тижнів когнітивні тести у команди Portal виявилися вищими.

Приховані навички: від математики до навігації

Існують і менш очевидні навички, які прокачуються в іграх. Сурвайвал-пісочниці на кшталт Satisfactory, Factorio, Oxygen Not Included та Dwarf Fortress тренують математику, планування робочих циклів, терпіння і навіть роботу з таблицями. Satisfactory, наприклад, буквально перевіряє гравця на всі ці навички, якщо той вирішить зануритися в оптимізацію заводу.

Крім того, навігація по особняках у Resident Evil чи вулицями Vice City, судячи з особистих спостережень багатьох геймерів, роками формувала чудове відчуття орієнтації.

Залученість важливіша за медіум

У суперечках про користь ігор часто перегинають палицю в інший бік, оголошуючи кіно та телебачення пасивною «жуйкою». Це настільки однобічний погляд, як і зворотний тезис. Як влучно зауважив один із учасників дискусії: «Наскільки глядач просто сидить і нічого не робить, залежить від того, наскільки він сам залучається в контент».

Аніме, фільм чи серіал можна дивитися, розбираючи теми і прикладаючи ситуації до себе, а можна втупитися в екран без єдиної думки. Різниця не в медіумі, а в тому, увімкнено чи ні мозок.