Рідкий газ (LPG) сьогодні є одним із найдоступніших видів автомобільного палива в Україні. Його можна знайти практично на кожній заправці, однак статистика показує дивний парадокс: лише третина українського транспорту обладнана газовим обладнанням. Чому водії не поспішають переходити на екологічне та бюджетне паливо, і що змінилося в правилах гри?

Тіньовий автопарк та бюрократичні бар'єри

Точну цифру газифікованих автомобілів у країні назвати складно. Після скасування обов'язкового технічного огляду у 2011 році правоохоронні органи фактично втратили можливість контролювати наявність газобалонного обладнання (ГБО) в машинах. В результаті значна частина власників не реєструє факт переобладнання свого авто.

Ситуацію погіршило розпорядження Міністерства інфраструктури від січня 2020 року. Замість звичного Акту технічної експертизи від сервісного центру власників зобов'язали пред'являти Сертифікат відповідності. Цей документ видають лише кілька організацій у країні, що додає до вартості газифікації кілька тисяч гривень. Наслідки були миттєвими: кількість офіційних реєстрацій ГБО на початку 2020 року впала в десять разів, хоча реальний парк газових машин не скоротився.

Статистика: від рекордів до спаду

За даними Інституту досліджень авторынку, що спираються на інформацію МВС, у 2023 році, який став успішним для газовиків, обладнання було встановлено на 37,8 тис. бензинових автомобілів. Це означало, що в найкращі часи кожна третя нова бензинова машина переводилася на газ.

Однак у 2024 році кількість зареєстрованих установок впала до 21,5 тис., і ця тенденція зберігається. Тим не менш, експерти стверджують, що на сьогоднішній день не менш як половина всіх бензинових машин в Україні їздять на газі. Враховуючи, що дизельні автомобілі становлять близько 30% від загальної кількості легкових авто, виходить, що приблизно третина всього українського автопарку використовує газове паливо.

Економіка питання: де вигода?

Ще п'ять років тому питання доцільності переходу на газ не стояло. До 2020–2021 років витрати на паливо при використанні газу знижувалися вдвічі. LPG коштував на рівні 40–50% від ціни бензину А-95, а в окремі періоди був дешевшим майже втричі. Незважаючи на те, що витрата газу на 10–15% вища за бензинову, середньорічна економіка становила 40–50%. Встановлення ГБО окупалося за рік-півтора, а при комерційній експлуатації — за кілька місяців.

Сьогодні, станом на середину 2026 року, їздити на пропан-бутані все ще вигідно, і навіть вигідніше, ніж на інших видах палива. Однак розрив у вигоді вже не такий колосальний, як раніше. Єдиними конкурентами газового транспорту зараз є гібридні автомобілі.

Технологічні складнощі та міфи

Автоексперт Роман Матвієв, керівник проекту Motor Gas, зазначає, що сучасні мотори з безпосереднім уприскуванням палива стали високотехнологічними та складними для переведення на газ. Крім того, вони споживають і газ, і бензин, що робить економічну різницю менш помітною на фоні поточних цін.

Незважаючи на економічну доцільність, частина водіїв продовжує відчувати упередження проти LPG. Якщо раніше аргументи будувалися на міфах про вибухонебезпеку та запах, то зараз головними доводами противників ГБО стали:

  • Складність встановлення на сучасні двигуни з прямим уприскуванням.
  • Необхідність одночасного використання бензину.
  • Зменшення різниці в ціні між газом і бензином.

Варто зазначити, що держава колись активно стимулювала перехід на газ. До 2011 року, поки діяв окремий транспортний податок, власники машин з ГБО платили лише 50% від встановленої ставки. Сьогодні ж, незважаючи на відсутність прямих пільг, газ залишається найдоступнішим паливом для українського водія.