Загреб проти поховань Младича з почестями: Хорватія погрожує Сербії закриттям дверей до ЄС

Хорватія офіційно виступила проти запланованого поховання колишнього командувача армією боснійських сербів Ратко Младича з державними почестями. Генерал, якого називали «боснійським м'ясником», помер у в'язниці Міжнародного трибуналу по колишній Югославії в Гаазі, де відбував довічне покарання за вирок за геноцид та злочини проти людяності. Сербія, в особі міністра юстиції, вже заявила про намір провести похорони з військовими почестями та висловила готовність негайно забрати тіло з Нідерландів. Саме це рішення стало приводом для жорсткої реакції Загреба.

Позиція Загреба: «Вони самі закривають двері перед ЄС»

Прем'єр-міністр Хорватії Андрій Пленкович у прямому ефірі заявив, що поховання Младича з державними почестями може негативно відбитися на європейських перспективах Сербії. «Це було б те саме, що вони самі закривають двері перед Європейським Союзом», — підкреслив хорватський лідер. За його словами, йдеться про людину, причетну до тяжких злочинів під час воєн на території колишньої Югославії, і Загреб нагадує, що Младич пов'язаний не лише зі злочинами, за які його засудив Гаазький трибунал, а й з епізодами, зафіксованими хорватською юстицією.

Хорватські звинувачення: від Кієво до греблі Перуча

Важливо зазначити, що Гаазький трибунал не засуджував Младича за злочини, вчинені саме на території Хорватії. Однак у липні 1992 року суд у хорватському Шибенику заочно засудив його до 20 років позбавлення волі за воєнні злочини проти цивільного населення. За версією хорватської прокуратури, 26 серпня 1991 року Младич, тодішній начальник штабу 9-го Книнського корпусу, віддав наказ атакувати село Кієво, по якому було випущено близько 1600 артилерійських снарядів і застосовані касетні боєприпаси. Населений пункт був практично повністю зруйнований. У тій самій справі фігурували удари по Сіне, Врлице, Малькове, Потравлю, Шатричу та Дабру, а також атаки на цивільні об'єкти в Шибенику.

Одним із найтяжчих епізодів хорватського провадження стало розслідування планування знищення греблі Перуча на річці Цетине. За даними прокуратури, Младич та інші командири намірялися зруйнувати греблю, щоб затопити населені пункти нижче за течією — Сінь, Триль та Оміш, де проживало понад 50 тисяч людей. У конструкцію заклали близько 30 тонн вибухівки; вибув спричинив масштабні пошкодження споруди, проте повністю зруйнувати греблю не вдалося. Окремо Пленкович у своїй заяві згадав Шкабрню: 18 листопада 1991 року, в день падіння Вуковара, сербські сили захопили село, де були вбиті цивільні особи та захисники. Хорватська прокуратура також вела провадження по ракетних ударах по Пожегу та районам Славонії у 1995 році, внаслідок яких загинув один цивільний, ще троє були поранені.

Вирок Гааги та смерть у в'язниці

У 2017 році Міжнародний трибунал по колишній Югославії засудив Младича до довічного ув'язнення. Суд визнав його винним у геноциді, злочинах проти людяності та порушеннях законів і звичаїв війни, вчинених під час війни в Боснії і Герцеговині. Серед встановлених злочинів — геноцид у Сребреніці, переслідування, винищення, вбивства, депортація та примусове переміщення боснійських мусульман, багаторічна кампанія артилерійського терору проти цивільного населення Сараєво, а також захоплення заручників серед співробітників ООН. Младич помер у пенітенціарному установі трибуналу в Гаазі, не доживши до можливого перегляду вироку.

Суперечливі дані

Навколо фігури Младича та його поховань існує низка суперечностей у позиціях різних сторін. З одного боку, сербський міністр юстиції публічно оголосив про похорони з державними почестями, а частина сербських політиків та ультраправих кіл відкрито називає генерала національним героєм. З іншого боку, прогресивна, ліберальна та правозахисна частина сербського суспільства визнає Младича воєнним злочинцем і засуджує його дії. Влада Сербії на чолі з Александром Вучичем, за наявними даними, займає стриману та невизначену позицію, не даючи однозначного публічного сигналу ні на користь почестей, ні проти них.

Додаткову суперечність створює позиція Росії: Кремль висловив співчуття родині померлого, при цьому офіційно не визнаючи юрисдикцію та вирок Гаазького трибуналу. Таким чином, у публічному просторі водночас існують три несумісні оцінки: міжнародно-правова (воєнний злочинець, засуджений до довічного терміну), націоналістична (національний герой) та політико-дипломатична (фігура, чиє почесне поховання здатне заблокувати євроінтеграцію Сербії). Хорватська сторона, у свою чергу, підкреслює, що Гаага не розглядала епізоди на хорватській території, і наполягає на власній юрисдикції щодо цих справ, що робить питання поховань не лише моральним, а й юридично чутливим для двосторонніх відносин.

Вплив на євроінтеграцію Сербії

Заява Пленковича прозвучала на тлі тривалого процесу євроінтеграції Сербії, де питання ставлення до спадщини воєн 1990-х та визнання юрисдикції МТБЮ залишається одним із ключових критеріїв. Загреб, сам будучи членом ЄС з 2013 року, послідовно використовує тему відповідальності за воєнні злочини як інструмент тиску на Белград. Якщо Сербія проведе похорони Младича з державними почестями, це, за логікою хорватського прем'єра, буде розцінено Брюсселем як сигнал про неготовність Белграда остаточно дистанціюватися від мілітаристської спадщини, що може сповільнити або навіть зупинити переговорний процес щодо вступу до Союзу.