Президент Українського національного комітету Міжнародної торгової палати ICC Ukraine Володимир Щелкунов виступив із гострою заявою проти передчасного відкриття експорту брухту. За його словами, Київ не повинен знімати обмеження на вивіз брухту, не маючи на руках точного балансу внутрішнього ринку, розрахунку фіскального ефекту та гарантій забезпечення металургійних підприємств сировиною. Заява пролунала на тлі активної дискусії в парламенті та бізнес-середовищі щодо того, чи варто змінювати чинну модель нульових квот, введених Кабінетом міністрів з 1 січня 2026 року на весь поточний рік.

Брухт як стратегічний ресурс, а не просто товар

За умов триваючої війни, переконаний Щелкунов, брухт має розглядатися не як звичайний товар, а як критично важливий ресурс для виробництва продукції з доданою вартістю всередині країни. Українська металургія вже працює під багаторазовим тиском: російські атаки по інфраструктурі, хронічні проблеми з енергопостачанням, логістичні збої та висока собівартість виробництва роблять доступ до власної сировини питанням виживання галузі. «Коли тонна брухту залишається в Україні, вона стає частиною виробництва сталі та іншої металопродукції. Формуються зарплати, податки, транспортні та енергетичні платежі, працюють суміжні підприємства, створюється експортна виручка», — наголосив президент ICC Ukraine. Таким чином, кожна тонна, що йде за кордон, позбавляє економіку цілого ланцюга мультиплікативних ефектів.

Бюджетний розрахунок: не лише митні збори

Окремий акцент Щелкунов зробив на методології оцінки експортного потенціалу. За його словами, при обговоренні відкриття експорту держава зобов'язана рахувати не лише можливі митні надходження, а й повний спектр податкових та соціальних платежів металургійних підприємств: корпоративний податок, внески, зарплати, транспортні та енергетичні платежі, а також валютну виручку від експорту готової металопродукції. «Теза „відкриємо експорт і бізнес заробить“ мене не переконує. Мене цікавить інше: скільки на цьому заробить Україна?» — заявив він. Експерт наголошує, що перед будь-яким переглядом обмежень уряд має визначити реальний обсяг утворення брухту в країні, потреби внутрішньої металургії, накопичені запаси та наявність доведеного профіциту. Лише після цього, за його логікою, можна обговорювати вивіз надлишкових обсягів.

«Сірі» транзитні схеми та втрати бюджету

Особливу увагу Щелкунов приділив ризику непрозорих транзитних та посередницьких операцій через країни ЄС. Він нагадав, що раніше брухт масово вивозили через Польщу, де не потрібно платити мито у 160 євро за тонну, а вже звідти перепродавали в Туреччину. За оцінками народних депутатів, через подібні «сірі» схеми державний бюджет щорічно втрачав не менше 3 млрд грн. Щелкунов уточнює, що не кожна транзитна операція незаконна, однак якщо основна маржа українського ресурсу формується за кордоном, а бюджет та промисловість всередині країни несуть втрати, такі операції мають стати предметом особливої уваги контролюючих органів. Держава, за його словами, має бачити кінцевого покупця, реальну ціну, маршрут товару, ланцюг перепродажів та пов'язаних осіб.

Позиція Кабміну та тиск лобі

Нагадаємо, Кабінет міністрів з 1 січня 2026 року обмежив експорт брухту на весь рік, обґрунтовуючи це необхідністю забезпечення українських підприємств сировиною для виробництва продукції оборонного призначення, відновлення інфраструктури та внутрішнього ринку. Водночас останнім часом активізувалося лобістський рух за зняття або пом'якшення обмежень. Раніше виробники феросплавів, навпаки, закликали ввести додаткове мито на експорт брухту в ЄС, що свідчить про розкол всередині промислового середовища. ICC Ukraine посідає проміжну, але жорстку позицію: експорт сам по собі не проблема, але він має бути вбудований у прозору модель регулювання, яка водночас захищає бюджет, підтримує заготівельну галузь і гарантує металургійним підприємствам доступ до сировини.

Суперечливі дані

У публічному дискурсі навколо експорту брухту існує помітне розбіжність у оцінках між різними групами інтересів. З одного боку, частина бізнес-середовища та експортерів аргументує необхідність відкриття ринку, посилаючись на накопичений профіцит брухту та потенційні митні надходження в бюджет. З іншого боку, ICC Ukraine та виробники феросплавів наполягають на тому, що доведеного профіциту на сьогодні немає, а чинні нульові квоти є заходом національної безпеки за умов війни. Крім того, цифра у 3 млрд грн щорічних втрат бюджету, озвучена народними депутатами, не була незалежно верифікована аудитом, що залишає простір для дискусії про реальний масштаб «сірих» втрат. Щелкунов же наголошує, що без повного економічного розрахунку та прозорого контролю будь-які рішення про відкриття експорту будуть передчасними.