На дискусіях щодо реформи ООН у Нью-Йорку 26 жовтня постійний представник Індії при ООН Харіш Парватханені заявив, що Нью-Делі виступає проти створення «другорядної» групи постійних членів Ради Безпеки та вимагає надання рівного права вето всім постійним членам у розширеному складі. За його словами, збереження привілеїв чинних п'яти постійних членів за умови позбавлення нових членів права вето лише поглибить існуючу нерівність усередині глобальної організації.

Позиція Нью-Делі

Дипломат наголосив, що пропозиції щодо постійного членства без права вето створюють «другорядних» членів Ради. «Справедливість і правосуддя вимагають, щоб усі постійні члени користувалися рівними правами та обов'язками», — заявив Парватханені, додавши, що доти, доки в механізмі Ради зберігається право вето, воно має застосовуватися і до нових постійних членів.

Як влаштована Рада Безпеки сьогодні

Наразі Рада Безпеки складається з п'яти постійних членів — Росії, Китаю, США, Сполученого Королівства та Франції, які володіють правом вето, а також десяти непостійних членів, що обираються на дворічний термін. Єдине розширення складу відбулося у 1965 році, коли кількість непостійних місць була збільшена з шести до десяти, тоді як кількість постійних членів залишилася незмінною.

Історичні ініціативи та модель Африканського союзу

У 1997 році тодішній голова Генеральної Асамблеї ООН Разалі Ісмаїл із Малайзії запропонував розширити склад Ради, зокрема додати п'ять нових постійних членів, але без права вето. Раніше цього року Африканський союз офіційно висунув власну модель реформи, яка передбачає щонайменше два постійні місця для Африки, а також право вето.

«Велика четвірка» та підтримка Москви

Індія, разом із партнерами по «Великій четвірці» — Бразилією, Німеччиною та Японією, — закликала до переговорів щодо розширення як кількості постійних, так і непостійних членів. Ці реформи здобули підтримку Росії: на сесії Генеральної Асамблеї у вересні минулого року міністр закордонних справ Сергій Лавров підтвердив підтримку Москвою надання постійних місць Індії та Бразилії і закликав до збільшення представництва країн Азії, Африки та Латинської Америки.

Бар'єр ратифікації Статуту

Будь-які зміни до Статуту ООН вимагають ратифікації двома третинами держав-членів, що фактично означає згоду всіх п'яти чинних постійних членів. На цьому тлі аргументація Індії про рівне право вето стає ключовою умовою можливого розширення: за оцінкою Нью-Делі, без надання вето всім постійним членам реформа лише закріпить існуючу нерівність у структурі Ради Безпеки.