У Вашингтоні завершився візит прем'єр-міністра Ірака Алі аль-Заїді, який став поворотним моментом у регіональній енергетичній політиці. Багдад та Вашингтон узгодили масштабний пакет угод та меморандумів про взаєморозуміння з провідними західними корпораціями на загальну суму понад 60 мільярдів доларів. Головна мета цієї угоди — не просто модернізація інфраструктури, а стратегічна диверсифікація експортних маршрутів, що дозволить Іраку вийти на світові ринки в обхід заблокованої Ормузької протоки.
Ключовим елементом домовленостей стало відродження історичного проекту з відновлення трансграничного нафтопроводу, що з'єднує іракські родовища з сирійським портом Баніяс на узбережжі Середземного моря. Проект, який отримав робочу назву «Життєво важливий енергетичний коридор» (Vital Energy Corridor), спрямований на створення стабільного сухопутного шляху для експорту нафти.
Технічна архітектура та ключові гравці
Йдеться про глибоку реконструкцію та фактичну заміну інфраструктури історичного нафтопроводу Кіркук — Баніяс (Хадіта — Баніяс), який не функціонував з 2003 року. Згідно з досягнутими домовленостями, реалізацію проекту очолить міжнародний консорціум під керівництвом американської корпорації Chevron. Початкова проектна пропускна здатність оновленої магістралі запланована на рівні до 2 млн барелів сирої нафти на добу.
Окрім будівництва трубопроводу, американський гігант готується до підписання комерційних угод щодо освоєння великих іракських родовищ «Західна Курна — 2» та «Насирія». Паралельно відбувається перерозподіл активів на півночі країни: американська ConocoPhillips придбаває 42-відсоткову частку в компанії BP Energy of Kirkuk Ltd, приєднуючись до британської BP для інтенсифікації видобутку на чотирьох діючих родовищах у районі Кіркука.
Економічна необхідність та геополітичний контекст
Ініціатива щодо прискореного пошуку альтернативних шляхів транспортування сировини викликана загостренням військово-політичної обстановки в районі Перської затоки. З кінця лютого 2026 року судноплавство через Ормузьку протоку фактично заблоковане. До початку кризи через цей вузький пролив транспортувалося близько 20% світових обсягів вуглеводнів.
Для Іраку ситуація критична: до 95% всього обсягу експорту вуглеводнів традиційно спрямовувалося на південні морські термінали. У умовах логістичної кризи країна була змушена суттєво скоротити внутрішній видобуток, що створило прямі ризики для виконання дохідної частини державного бюджету. Доходи від реалізації вуглеводнів формують до 90% надходжень до національного бюджету, тому створення середземноморського коридору стало питанням економічної безпеки.
Офіційний Вашингтон підтримав ініціативу Багдада та Дамаску. Державний департамент США охарактеризував проект як пріоритетний інфраструктурний об'єкт регіонального значення, що сприяє стабілізації світового енергетичного ринку. За оцінками профільних фахівців, повне відновлення коридору, довжиною близько 800 кілометрів, вимагатиме будівництва нових насосних станцій та систем електропостачання, що займе від двох до трьох років.
