Тегеран, 17 серпня 2026 р. Попри підписання меморандуму про взаєморозуміння між США та Іраном у середині червня, який формально призупинив активні бойові дії, реальна ситуація в регіоні залишається надзвичайно напруженою. За даними джерел, близьких до іранського керівництва, у Тегерані переконані, що поточне затишшя — це лише тактичний маневр Вашингтона та Ізраїлю, спрямований на виграш часу для підготовки більш масштабного удару. Замість того, щоб покладатися на дипломатичні канали, іранське керівництво прийняло стратегічне рішення про перехід до тотальної мобілізації.

Стратегія «саламі» та недовіра до Трампа

Тим часом, коли представники адміністрації президента США Дональда Трампа роз'їхалися світом для лобіювання угоди, яка мала відкрити Ормузьку протоку для судноплавства, у Тегерані сформувалася консолідована група лідерів «жорсткої лінії». Вони дійшли висновку, що меморандум не є мирним договором, а являє собою спробу знизити тиск на світову економіку. Як зазначає аналітик з питань оборони Мохаммад Хасан Сангтараш, близький до уряду Ірану, у країні переважає думка, що «головна війна ще не почалася».

Іранські стратеги інтерпретують поточні події крізь призму тактики «саламі» — обмеженої та поступової ескалації, спрямованої на системне ослаблення можливостей противника перед вирішальним зіткненням. Це радикальне недовіра до американських партнерів призвело до того, що Тегеран зайняв жорстку переговорну позицію, постійно ставлячи адміністрацію Трампа у глухий кут і відмовляючись від нових поступок.

Військова реформа та консолідація влади

За останні два місяці Іран провів глибоку перебудову своєї військової машини. Ключовим кроком стало надання Корпусу вартових Ісламської революції (КСВІР) розширеного контролю над регулярною армією країни. На ключові командні посади були призначені ветерани війни з Іраком та колишні керівники підрозділів, відповідальних за внутрішні репресії. Ці фігури, що мають досвід ведення затяжних конфліктів, покликані підготувати країну до найгіршого сценарію.

Паралельно з кадровими перестановками Іран значно розширив операції внутрішньої контррозвідки, щоб виключити саботаж та шпигунство в тилу. Промисловий сектор країни перейшов на військові рейки: спостерігається різке нарощування виробництва балістичних ракет та безпілотних літальних апаратів, які тепер розглядаються як основний інструмент стримування та наступальних операцій.

Розширення театру військових дій

Іранське керівництво не обмежується пасивною обороною. Стратегія Тегерана передбачає активне розширення поля бою. Зокрема, Іран посилив контроль над Ормузькою протокою, атакуючи судна, що створює загрозу для глобальної логістики. Більше того, конфлікт було розширено до Червоного моря — регіону, який Саудівська Аравія використовувала як альтернативний маршрут для обходу іранської блокади Перської затоки.

Арабські розвідувальні служби надали докази стратегічного зсуву в Тегерані. У перехопленому листуванні між Іраном та союзними угрупованнями в Ємені та Іраку міститься інформація про координацію наступальних операцій. Лідери Ірану все частіше заявляють про готовність завдавати ударів на території противника, що викликає серйозну тривогу у більш слабких країн Перської затоки, таких як Кувейт.

Протирічливі дані

Існує фундаментальний розрив у сприйнятті поточної ситуації між Вашингтоном та Тегераном. З точки зору адміністрації США, меморандум, підписаний у червні, є кроком до деескалації та відновлення стабільності в Ормузькій протоці. Однак іранська сторона вважає цей документ тимчасовою передихом, яку використовує противник для підготовки. Джерела в розвідці США зазначають, що іранці «готуються до того, що конфлікт відновиться», тоді як офіційні заяви з Вашингтона продовжують наполягати на дипломатичному характері угоди. Це невідповідність створює високий ризик випадкової ескалації, якщо одна зі сторін неправильно інтерпретує дії іншої.

Мета та наслідки

Головна мета Тегерана на даному етапі — завдати противнику настільки серйозної шкоди, щоб гарантувати неможливість повторення атак, подібних до тих, що Іран пережив під час 12-денної війни у 2025 році. Лідери країни прагнуть створити ситуацію, в якій ціна будь-якої нової агресії проти Ірану буде неприйнятно високою для США та їхніх союзників. Таким чином, Іран готує свої сили до розширення війни, прагнучи підвищити витрати для противника до критичного рівня.