Тегеран вимагає перегляду оборонної стратегії сусідів

В Ірані пролунало різке звернення до держав Перської затоки, яке може змінити розстановку сил у регіоні. Голова комісії з національної безпеки та зовнішньої політики Ісламської консультативної ради (парламенту) Ірану Ібрагім Азізі офіційно закликав арабські монархії переглянути формати оборонної співпраці з Вашингтоном. У центрі уваги — ризики, пов'язані з довгостроковою військовою присутністю США.

Заява була зроблена на фоні напруженої дипломатичної активності. У регіоні тривають консультації щодо параметрів безпеки судноплавства, проте Тегеран пропонує власний погляд на ситуацію, який кардинально розходиться з поточним статус-кво.

Американські бази як фактор дестабілізації

Ключовий тезис виступу Ібрагіма Азізі зводиться до того, що розміщення військових баз Сполучених Штатів на території країн регіону знижує рівень загальної стабільності. На думку іранського законодавця, орієнтація на оборонні гарантії США є неефективною стратегією для забезпечення безпеки сусідніх держав. Замість захисту, присутність внерегіональних сил розглядається як потенційний дестабілізуючий фактор.

Як альтернативу Тегеран пропонує концепцію інклюзивної безпеки. Іран виступає за перехід до колективної системи оборони, яка буде будуватися силами виключно прибережних держав Перської затоки, без прямого залучення західних країн.

«Червоні лінії» та суверенітет

У своїй заяві Іран чітко окреслив свої стратегічні пріоритети, які не підлягають зовнішньому регулюванню. До таких «червоних ліній» належать:

  • Суверенний ракетний потенціал;
  • Програми розвитку безпілотних літальних апаратів;
  • Механізми контролю за навігацією в Ормузькій протоці.

Ці елементи позиціонуються як константи національної оборонної доктрини Ірану.

Геополітичний контекст та цілі риторики

Заяви офіційних осіб Ірану лунають у період, коли в акваторіях Червоного моря, Оманської та Перської заток спостерігається підвищена концентрація сил Військово-морського флоту США та міжнародних коаліцій. Ці сили розгорнуті для забезпечення безпеки торговельного судноплавства на фоні активності йеменських хуситів та інцидентів з комерційними танкерами.

Аналітики міжнародних відносин відзначають, що подібна риторика виконує кілька важливих завдань. По-перше, це дипломатичний тиск на Саудівську Аравію, Об'єднані Арабські Емірати, Кувейт та Бахрейн. Мета — обмежити можливості використання їхньої інфраструктури та повітряного простору збройними силами США.

По-друге, це зміцнення переговорних позицій Тегерана. Демонструючи готовність задіяти інструменти контролю над Ормузькою протокою — ключовою транспортною артерією для світових енергоресурсів, — Іран намагається впливати на хід непрямих та багатосторонніх консультацій.

Реакція арабських країн

Попри жорстку риторику з Тегерану, офіційні представники оборонних відомств арабських держав Затоки зберігають курс на баланс. Вони традиційно підкреслюють приверженість диверсифікованій зовнішній політиці. Це передбачає поєднання підтримки стратегічних угод зі США та поступовий розвиток двосторонніх каналів зв'язку з Іраном, щоб не допустити ескалації конфлікту.