У Перській затоці назріває новий виток кризи. Радник верховного лідера Ісламської Республіки Іран Алі Хаменеї виступив із різким заявою, в якій офіційно звинуватив Сполучені Штати у саботажі ключових положень двосторонньої угоди. Йдеться про Ісламабадський меморандум про взаєморозуміння (US-Iran MoU), підписаний 17 червня 2026 року.

Тегеран стверджує, що Вашингтон порушив статті 1 та 5 документа, які регулюють режим припинення вогню та безпеку судноплавства. У відповідь на ці звинувачення Іран заявив про готовність застосувати «швидкі та рішучі» заходи, якщо зовнішньополітичний курс США не зміниться.

Суть конфлікту: хто і що порушив?

Ісламабадський меморандум, підписаний за посередництва Пакистану президентом США Дональдом Трампом та президентом Ірану Масудом Пезешкіаном, мав на меті встановити 60-денне перемир'я. Однак вже через тиждень сторони обмінюються взаємними звинуваченнями у срыві домовленостей.

Згідно з позицією Тегерана, американська сторона ігнорує Статтю 1, яка зобов'язує ввести повну заборону на військові операції, включаючи територію Лівану. Іранські влади заявляють, що США продовжують надавати логістичну та фінансову підтримку формуванням, які ведуть вогонь по позиціях ліванських воєнізованих структур. Для Ірану це пряме порушення угоди.

Другий пункт розбіжностей стосується Статті 5 про режим судноплавства. Документ зобов'язував Іран гарантувати безпечний транзит суден через Ормузьку протоку, а США — зняти морську блокаду іранських портів. Тегеран стверджує, що присутність ВМС США та патрулювання авіацією «оманського» коридору штучно загострює напругу та порушує паритет сил.

Хронологія ескалації: від атак на танкери до ракетних ударів

Риторичне загострення збіглося з серією реальних силових інцидентів у регіоні, які стали каталізатором взаємних претензій:

  • 25 червня 2026 року: В Оманській затоці атаці безпілотного апарату зазнав контейнеровоз Ever Lovely під прапором Сінгапуру (оператор — тайванська компанія Evergreen). Судно йшло південним фарватером, узгодженим владою Оману та ІМО.
  • 26 червня 2026 року: У відповідь на інциденти ВПС США нанесли точкові удари по берегових радіолокаційних постах Ірану, які, за даними Вашингтона, залучені до моніторингу протоки.
  • 27 червня 2026 року: Британська організація з управління морськими торговими операціями (UKMTO) зафіксувала нове потрапляння невстановленого снаряда в надбудову комерційного танкера.

Позиція Вашингтона: «Іран порушив умови першим»

Офіційний Вашингтон категорично відкинув звинувачення у саботажі меморандуму. Представники Держдепартаменту та Ради національної безпеки США заявили, що їхня країна виконала свої зобов'язання. Зокрема, Міністерство фінансів США 22 червня видало генеральну ліцензію OFAC, яка дозволяє часткове зняття санкцій з експорту іранської нафти.

У Білому домі вважають, що саме Іран порушив Статтю 5 меморандуму, ввівши обмеження на судноплавство через Перську регіональну адміністрацію (PGSA) та вчинивши удари по цивільних судах. За словами американських чиновників, ці дії змусили США призупинити гуманітарну програму ІМО з виведення заблокованого флоту з Перської затоки.

Правовий аспект: сила договору в умовах війни

Міжнародні спостерігачі відзначають, що обидві сторони використовують двозначність формулювань проміжної угоди для легітимізації своїх військових дій. З юридичної точки зору, згідно з Віденською конвенцією про право міжнародних договорів 1969 року, меморандуми, що встановлюють конкретні зобов'язання (права транзиту, припинення вогню), накладають на підписантів обов'язок добросовісного виконання (*pacta sunt servanda*), незалежно від ратифікаційного статусу.

Ситуація в регіоні залишається надзвичайно нестабільною. Іран загрожує відповідними заходами, а США наполягають на захисті свободи судноплавства. Мирна угода, яка мала стати результатом 60-денного перемир'я, поки що залишається під загрозою срыву.