Іранська балістична ракета Kheibar Shekan (Хайбар Шекан) стала однією з найпомітніших і обговорюваних розробок у ракетному арсеналі Тегерана. Вперше представлена Корпусом вартових Ісламської революції (КВІР) у 2022 році, ця система привернула пильну увагу військових експертів та аналітиків по всьому світу. Ракета належить до сімейства Fateh і позиціонується як одна з найсучасніших розробок іранської військової промисловості.

Технічні характеристики та мобільність

Ключовою особливістю Kheibar Shekan є використання твердотопливного двигуна. На відміну від застарілих моделей з рідким паливом, які потребують тривалої підготовки перед запуском, твердотопливні ракети можна зберігати у готовому стані протягом тривалого часу. Це дає суттєву перевагу: скорочення часу на підготовку до пострілу та можливість швидкої зміни позицій після застосування, що критично важливо для виживання комплексу на полі бою.

За офіційними заявами іранських військових, дальність польоту ракети становить близько 1450 кілометрів. Така дальність дозволяє потенційно уражати цілі на значній частині Близького Сходу, виходячи далеко за межі безпосередніх кордонів країни. Крім того, система має високу мобільність і може запускатися з мобільних пускових установок, що ускладнює її виявлення та знищення противником у момент старту.

Маневрування та обхід ППО

Однією з найобговорюваніших характеристик Kheibar Shekan є заявлена здатність бойової частини змінювати траєкторію на завершальному етапі польоту. Подібні технології маневрування можуть суттєво ускладнювати роботу систем протиповітряної оборони, які розраховуються на прогнозований балістичний маршрут цілі. Експерти зазначають, що навіть сучасні системи ППО не гарантують абсолютного захисту від таких загроз, що змушує держави приділяти підвищену увагу розвитку засобів раннього попередження та багаторівневої оборони.

Ракета оснащена бойовою частиною масою близько 550 кг. Однак незалежна верифікація всіх заявлених характеристик залишається складним завданням, оскільки значна частина інформації надходить виключно з офіційних джерел Тегерана.

Проблема «цінового виснаження» оборони

Окрім технічних параметрів, військових аналітиків хвилює економічний аспект протистояння. Іранські ракети створюють серйозну проблему через співвідношення вартості засобів нападу та оборони. Орієнтовна ціна Kheibar Shekan, за оцінками експертів, значно нижча за вартість західних систем перехоплення.

Для порівняння: одна ракета-перехоплювач SM-6 ВМС США може коштувати близько 4–5 млн доларів, а ракета PAC-3 MSE для комплексу Patriot — приблизно 4–6 млн доларів за одиницю. Вартість іранської ракети може бути на порядок нижчою. Це породжує так звану проблему «цінового виснаження»: навіть при успішному перехопленні кожної цілі оборонююча сторона змушена нести збитки, витрачаючи дорогі боєприпаси на знищення відносно дешевих загроз.

Подібна ситуація вже спостерігалася під час масованих атак із використанням безпілотників. У разі масштабного застосування ракет разом із дронами це може створити критичне навантаження на запаси перехоплювачів та логістику систем ППО. Саме тому сучасні армії активно розвивають не лише дорогі ракетні комплекси, а й більш дешеві засоби протидії, включаючи системи близького радіусу дії, радіоелектронну боротьбу та лазерні технології.

Геополітичний контекст

Розвиток мобільних ракетних комплексів є частиною широкої стратегії Ірану — створити систему, яка дозволяє зберігати можливість нанесення ударів навіть у умовах протидії. На фоні напруженості в регіоні, Вашингтон раніше попереджав, що покладе на Іран відповідальність за будь-які нові атаки йеменських хуситів на комерційні судна. Незважаючи на майже двотижневі удари по Ірану, адміністрація США прийняла рішення призупинити атаки, надавши Тегерану, за словами президента Дональда Трампа, «простір для дипломатії».