Українська акторка та комедіантка Ірина Сопонару, яку глядачі запам'ятали за роллю Яринки в серіалі «Одного разу під Полтавою» та виступами в шоу «Жіночий квартал», в інтерв'ю виданню Wave RBC.UA розповіла про те, як змінилося її життя після відходу з формату стендапу. За її словами, з моменту залишення шоу минув рік, і зараз вона зосереджена на кіно: акторка мріє зіграти головну роль у повнометражному фільмі й не виключає радикальних перевтілень заради персонажа. У розмові вона також відверто висловилася про те, як війна вплинула на її відчуття радості, та про традиції, з якими вона хоче познайомити свого чоловіка-британця Ріса.

Чому Сопонару пішла з «Жіночого кварталу» і що вона думала про зміну професії

Акторка пояснила, що рішення піти з шоу було пов'язане зокрема з тим, що в рамках комедійного формату їй було складно повністю реалізувати власні акторські амбіції. «У мене були акторські амбіції, які я не могла повністю втілити в межах цього формату. Хотілося спробувати себе в інших ролях, більше зніматися в кіно», — сказала вона. В іншому інтерв'ю, на яке посилається видання Unian, Сопонару зізнавалася, що на початку війни у неї вперше виникла думка про зміну професії: їй здавалося, що акторство в умовах війни «не таке затребуване і потрібне», а нестабільний заробіток змушував думати про додатковий дохід. При цьому вона підкреслювала, що любить свою справу і має намір нею займатися. Зараз, за її словами, вона «поступово втілює» акторські плани і з інтересом дивиться вперед.

«Resting bitch face»: про роль, межі та бажання заслужити любов

Говорячи про роботу над фільмом, Сопонару зазначила, що це вже другий проєкт поспіль, у якому вона грає «трошки стервозну» жінку, і що їй це подобається, оскільки в житті їй іноді бракує такої впевненості. «У мене просто resting bitch face: я можу виглядати так, ніби я біда, але це взагалі не так — у мене просто таке обличчя», — зізналася акторка, додавши, що насправді вона дуже емпатична і «тільки вчиться більше себе відстоювати». Відповідаючи на запитання про рису героїні, яку впізнала в собі, вона назвала «бажання заслужити любов»: «Зараз цього вже не роблю. Якщо людина не хоче зі мною дружити чи бути у стосунках, я не намагаюся її переконати». Заради ролі в повнометражному фільмі, для якої довелося б сильно перевтілитися, вона не виключає, що готова навіть поголитися наголо, і з задоволенням зіграла б супергероїню, оскільки любить екшени та комікси.

Як війна змінила відчуття радості

Обговорюючи сценарій фільму, в якому у героя є гроші та статус, але немає радості, Сопонару визнала, що їй знайомий стан, коли «начебто є за що дякувати, але повної радості все одно немає». «Особливо зараз, під час війни. Мої батьки живі й здорові, чоловік поруч, з близькими все добре — і я за це дуже вдячна. Але тієї легкості та радості життя, яка була до війни, немає. Навіть коли ти в безпеці й у твоєму житті відбувається щось хороше, цей гіркий присмак все одно залишається», — сказала акторка. Вона також розповіла, що з дитинства мріяла стати акторкою і була впевнена, що зніматиметься в кіно, а тепер її наступною мрією стала головна роль у повнометражному фільмі — роль, про яку вона поки що не говорить вголос.

Маланка для чоловіка-британця та «золоті фургони» на майданчику

Відповідаючи на запитання про те, як виявилася робота над фільмом у порівнянні з мріями, Сопонару з гумором констатувала, що «золоті фургони, квіти щодня — все, як я мріяла». Вона поділилася, що на майданчику у неї була сцена з великим конем і що коні для неї «щось особливе»: «такі великі, спокійні, поруч із ними дуже заземлюєшся». Завершуючи розмову, акторка розповіла, яку українську святкову традицію хотіла б розділити зі своїм чоловіком-британцем Рісом: «Я б дуже хотіла, щоб він побачив Маланку! Він ще ніколи її не…», — не договоривши фразу, що підкреслює її бажання познайомити близьку людину з українським фольклором та обрядами.