Поруч із ісландським містом Гріндовік за останні роки неодноразово вивергалися вулкани, залишаючи після себе величезні лавові поля, які трансформують звичний ландшафт. Двоє ісландських архітекторів — Арнільдюр Пальмадоттір, засновниця та власниця архітектурної компанії s.ap arkitektar у Рейк'явіку, і її син Арнар Скарфеойнссон — вирішили поглянути на цю руйнівну природну силу з принципово іншого боку. Замість того, щоб розглядати лаву виключно як загрозу, вони запропонували використовувати її як сировину для майбутнього будівництва, перетворюючи наслідки вулканічної активності на ресурс для створення міцних будівельних конструкцій.

Народження ідеї: від лавового потоку до будівельного матеріалу

За словами Пальмадоттір, задум виник у них ще в 2018 році, після того як у 2014–2015 роках відбулося масштабне виверження вулкана Холухраун. Тоді величезна кількість лави розлилася по ландшафту поблизу Ватнайокюдль — найбільшого льодовика Ісландії, — створивши вражаючі лавові поля. «Ого, це як розплавлений бетон без цементу, тоді чому б просто не зробити з ним щось?» — згадує архітектор першу реакцію на побачене. Саме це порівняння з бетоном стало відправною точкою для всієї концепції: якщо лавова порода після застигання має властивості, аналогічні будівельним матеріалам, то логічно використовувати її напряму, минаючи традиційні етапи видобутку та переробки.

Технологічний задум: роботи замість людей

Концепція передбачає використання лавових потоків для створення будівельних конструкцій. Архітектори вважають, що вулканічна базальтова порода за своїми фізико-механічними властивостями може бути придатною для виготовлення міцних будівельних елементів. Скарфеойнссон зазначив, що властивості лави можуть суттєво відрізнятися залежно від умов застигання. Як приклад він навів природний стовпчастий базальт, який має високу міцність і, теоретично, може використовуватися як конструкційний матеріал. Однак безпосередньо працювати з розплавленою породою людям не вдасться через екстремально високу температуру. Тому автори концепції розраховують на роботів та автоматизовані технології. Серед можливих методів вони називають 3D-друк, контрольовані потоки лави, спеціальні охолоджувальні камери та роботизовані системи. За задумом архітекторів, роботизовані установки могли б пересуватися по лавових полях, збирати розплавлену породу та формувати з неї необхідні конструкції. Інший варіант передбачає транспортування лави на спеціальні заводи, де за допомогою тиску та тепла з неї вироблятимуться готові будівельні елементи.

Перспективи та строки реалізації

Попри футуристичність плану, його автори не очікують практичної реалізації в найближчі десятиліття. За їхньою оцінкою, технологія може стати реальністю приблизно до 2150 року. При цьому архітектори підкреслюють, що величезні обсяги матеріалу, що залишаються після вивержень, потенційно могли б забезпечувати будівництво цілих міських районів. Вони розглядають такий підхід як спосіб суттєво зменшити вуглецевий вплив будівельної галузі, яка сьогодні залишається одним із найбільших джерел викидів CO₂ у світовій економіці.

Венеційська бієнале та інтерес будівельної галузі

Проект уже став внеском Ісландії у 19-ту Міжнародну архітектурну виставку Венеційської бієнале 2025 року. Пальмадоттір відзначає, що концепція має на меті не лише запропонувати новий будівельний матеріал, а й змусити переосмислити ставлення людини до ландшафту — від позиції спостерігача, для якого вулкан є виключно загрозою, до позиції співучасника, що використовує природні процеси в конструктивних цілях. Будівельна галузь Ісландії, за її словами, уже виявила інтерес до проекту, оскільки активно шукає способи скоротити викиди CO₂ в умовах зростаючих екологічних вимог. Таким чином, ісландська концепція «лавового будівництва» являє собою не просто художній жест, а стратегічний задум, що поєднує геологічну специфіку країни з глобальними завданнями сталого розвитку.