--- title: "Від психології до фронту: історія бойового медика Марії «Літи», яка рятує життя і бореться з вигоранням" description: "Історія Марії «Літи»: як клінічний психолог стала бойовим медиком і пройшла через граничне вигорання. 🇺🇦💉 Вона рятувала життя на передовій, працювала без сну добу, поки не зрозуміла, що допомога потрібна й їй самій. #Україна #Медик #Війна" date: 2026-07-14T10:28:05.000Z lang: uk url: https://xab.info/uk/posts/istoriya-boiovoho-medika-marii-lity-vid-psykhologii-do-frontu-uk tags: [maria-lita, ukraine, war-medicine, repower, military-psychology] publisher: "XAB.info" --- # Від психології до фронту: історія бойового медика Марії «Літи», яка рятує життя і бореться з вигоранням ![Марія «Літа» у дерев'яного хреста в лісі, що символізує зв'язок між її минулим як психолога та поточною роллю бойового медика](https://xab.info/media/2026/07/14/istoriya-boevogo-medika-marii-lity-ot-psikhologii-k-frontu/istoriya-boevogo-medika-marii-lity-ot-psikhologii-k-frontu-1.webp) У лютому 2022 року Марія Кравчук перебувала у Відні. Вона прилетіла до Австрії всього за кілька днів до початку повномасштабного вторгнення. За планом вона мала повернутися до Києва саме в той день, коли почалася війна. Замість дороги додому настали місяці примусового перебування за кордоном, волонтерство і мучливе відчуття, що цього замало. «Мені було замало просто сортувати гуманітарну допомогу. Хотілося бути вдома. Хотілося долучитися до того, щоб ця війна закінчилася швидше», — згадує дівчина. ### Вибір шляху: психолог чи бойовий медик Марія повернулася в Україну і вступила в армію у 22 роки. За освітою вона кваліфікований клінічний психолог і молодший лейтенант запасу. Однак доля розпорядилася інакше: вона обрала шлях бойового медика. Сьогодні її позивний — «Літа», на честь дня літнього сонцестояння, коли вона з коханим провела символічну церемонію весілля. За роки війни Марія пройшла всі етапи евакуації поранених: працювала на кейс-евак та мед-евак, на стабілізаційних пунктах, у реанімаційному автобусі і була командиром екіпажу. ### Робота на межі життя і смерті Серед численних врятованих життів є історії, які залишаються в пам'яті назавжди. Одна з них — випадок з пацієнтом, якому ампутували ногу вище коліна. Чоловік був у стані геморагічного шоку, понад 12 годин пролежав з турнікетом. Евакуювали його в надзвичайно важкому стані. «Ми отримали пацієнта майже без свідомості. Потім виявилося, що ще і повільно розвивається пневмоторакс. Ми працювали з пораненим, стабілізували, знеболювали. І дуже приємно бачити, як людина, яка фактично була між життям і смертю, починає говорити, оживає на очах, покращуються показники», — розповідає Марія. Однак є й інші історії, які не відпускають. Однією з найважчих категорій травм Марія називає випадки, коли людина одночасно втрачає зір і руки. «Мій друг-реабілітолог каже, що це одні з найважчих травм для відновлення. Людина не бачить і не може руками вивчати світ навколо себе». ### Психологія порятунку і чорний гумор Попри свою основну медичну функцію, значна частина служби Марії — це психологічна підтримка. Особливо це стосується людей із важкими ампутаціями або втратою зору. «Найважливіше – не починати жаліти людину, тим паче плакати. Натомість я розповідаю про друзів, які вже пройшли реабілітацію, про людей, які після ампутації повернулися до активного життя. Важливо показати людині, що життя не закінчилося», — каже «Літа». Ще один інструмент, який рятує не менше за ліки, — гумор. «Іноді дуже дурний гумор працює найкраще», — переконана вона. ### Ціна вигорання Марія зізнається, що з часом звикаєш до виду важких травм, крові та реанімації. Але є речі, до яких звикнути неможливо. «Горе інших людей – це важко». Вона згадує похилу жінку, яка отримала тіло загиблого сина. «Ми просто надавали їй допомоги через різке підвищення тиску. Але я досі пам'ятаю її крик». Саме такі моменти часто стають причиною емоційного виснаження. Робота військового медика не має графіка. Іноді день проходить спокійно, а іноді доводиться працювати без сну більше доби. «Головна проблема – вигорання. Це ненормований режим. Ти можеш півтори доби безперервно працювати з пацієнтами. З часом організм починає вимикати навіть інстинкт самозбереження», — попереджає Марія. Вона згадує одну з ротацій у Херсонській області, коли усвідомила, що настільки виснажилася, що перестала реагувати на небезпеку. По них били «Гради», поруч лежало тіло без голови, але вона була настільки втомленою, що навіть не намагалася ховатися. Саме тоді Марія зрозуміла, що допомога потрібна не тільки пораненим, а й самим медикам. У 2024 році вона стала учасницею програми психологічного відновлення Repower, яка проходила у Швеції.