У Брюсселі розгортається новий виток дипломатичної напруги, здатний заморозити інтеграційні амбіції Києва. Європейська народна партія (ЄНП) ініціювала внесення поправки до щорічного звіту про прогрес України, яка ставить під сумнів саму можливість вступу країни до Європейського Союзу. Суть пропозиції радикальна: просування України по переговорних кластерах буде формально прив'язане до врегулювання історичних розбіжностей з Польщею, зокрема, до питань ексгумації та увічнення пам'яті жертв подій 1943–1944 років на Волині.

Інструменталізація пам'яті: від історії до політики

Якщо поправка буде затверджена профільним комітетом і на пленарній сесії Європарламенту, це стане прецедентом. Вперше питання історичної пам'яті та археологічних розкопок на місцях масових поховань набувають статусу офіційного критерію оцінки відповідності Копенгагенським стандартам. Ініціатива походить від польської делегації в рамках ЄНП, яка представляє інтереси правлячої коаліції у Варшаві. Раніше польський уряд відкрито заявляв про готовність використати право вето на етапі узгодження кластера №1 («Фундаментальні засади»), якщо українська сторона не забезпечить безперешкодний доступ польських спеціалістів до місць припущених поховань.

Механізм блокування: як працює вето в ЄС

Процедура вступу нової держави до Європейського Союзу регламентована жорсткою структурою, поділеною на 35 тематичних глав, об'єднаних у 6 основних кластерів. Згідно з регламентом Ради ЄС, відкриття та закриття кожного кластера вимагають абсолютного консенсусу всіх 27 держав-членів. Це означає, що навіть одна країна може зупинити весь процес. Запропонована поправка має на меті інституалізувати вимоги Варшави на рівні законодавчого органу ЄС, перетворюючи двосторонній спір на загальноєвропейське питання інтеграції.

Точка кипіння: ескалація 2026 року

Дипломатичний конфлікт між Варшавою та Києвом вийшов на новий рівень загострення у червні 2026 року. Поводом стало підписання українського указу про присвоєння одній із частин Збройних Сил України почесної назви, пов'язаної з історичними формуваннями ОУН-УПА. В Польщі діяльність цих організацій офіційно кваліфікована Сеймом як геноцид. На фоні цього кроку суперечки про Волинську трагедію — масові етнічні чистки та збройні зіткнення між польським та українським населенням під час Другої світової війни — перестали бути предметом академічних дискусій і перетворилися на інструмент геополітичного тиску.

Цифри та позиції: розрив у сприйнятті

Згідно з консолідованими оцінками польських та українських академічних інститутів, кількість загиблих цивільних осіб з польського боку оцінюється в межах від 35 до 100 тисяч осіб, з українського — від 15 до 25 тисяч. Однак цифрові дані не згладжують гострі кути. Український інститут національної пам'яті (УІНП) заявляє про готовність до проведення спільних досліджень, але за жорсткою умови дотримання паритетних початків та дзеркального надання дозволів на облаштування українських місць пам'яті на території Польщі.

Водночас профільні міністерства України наполягають на тому, що інтеграційні процедури мають базуватися виключно на виконанні Копенгагенських критеріїв 1993 року — стабільності інститутів, демократії, верховенства права та ринкової економіки — без привнесення ретроспективних політичних умов. Ситуація ускладнюється тим, що згідно зі статтею 49 Договору про Європейський Союз, затвердження фінальної Угоди про приєднання вимагає ратифікації всіма державами-членами, що надає будь-якій столиці право безстрокового блокування процесу.