27 жовтня 2026 року Ізраїль виходить на виборчі дільниці — і це голосування принципово відрізняється від усіх попередніх. Вперше з часу терористичної атаки ХАМАС 7 жовтня 2023 року, після двох воєн з Іраном та на тлі хронічної дестабілізації по всьому Близькому Сходу країна визначає, хто керуватиме державою в умовах, коли, за словами самого прем'єра, йому доведеться «жити мечем» ще довгі роки. Питання, на яке мають відповісти виборці, сформульоване гранично просто: чи втримає владу Беньямін Нетаньягу, чи Ізраїль отримає новий політичний курс. Від відповіді залежить не лише внутрішня архітектура держави, а й конфігурація регіональної безпеки, включно з прямими наслідками для України.
Внутрішньополітична криза: від «зони смерті» до штурму призовних центрів
Атмосфера, в якій країна підходить до виборів, характеризується крайньою поляризацією. Найбільш наглядно вона проявилася в серії інцидентів за участю харедім — ультраортодоксальних євреїв, які традиційно відмовляються від військової служби. Натовпи чоловіків у темних костюмах блокували стратегічні магістралі, перекривали рух міського транспорту, кидали в поліцейських патрулі та конвойні автомобілі каміння і пляшки. За кілька хвилин протестувальники штурмом брали урядові призовні центри, намагаючись силою звільнити затриманих ухилянтів. Накази розійтися ігнорувалися: натовп скандував гасла про «зону смерті» та відмову підкорятися державній машині. Для відновлення порядку владі довелося задіяти спецпідрозділи, водомети та світлошумові гранати.
На цьому тлі лідер країни публічно заявив, що держава «повинна стати фортецею» — герметично закрити всі кордони, покладатися виключно на власну силу та готуватися до багаторічного протистояння. Ця риторика водночас є і передвиборчою позицією, і відображенням реального стану суспільства, розколеного на групи за рівнем релігійності, ставленням до держави та прихильністю до конкретних лідерів.
Коаліція проти об'єднаної опозиції: хто за кого голосує
Ізраїльська політична система влаштована так, що практично кожен скликаний Кнесет формується з широких коаліцій. У нинішньому парламенті на 120 мандатів представлені 12 політичних сил, і це вважається нормою. У майбутніх виборах шанси пройти до парламенту мають близько десятка партій, які вже розділилися на два табори.
Діюча коаліція на чолі з «Лікудом» Нетаньягу включає праві та релігійні партії: ШАС, «Ягадут а-Тора», «Оцма Єгудит», а також «Релігійний сіонізм — Зегут», що перебуває на межі проходження. Проти влади виступила об'єднана опозиція з чотирьох різношерстих сил: альянс «Разом» (Нафталі Беннет і Яїр Лапід), право-світський «Наш дім Ізраїль», центристський «Яшар» Гаді Айзенкота та лівоцентристська партія «Демократи». Як зазначають навколополітичні кола країни, поділ за ідеологічною ознакою в Ізраїлі є умовним: «Той, хто говорить про економіку, — лівий. А хто про безпеку, — правий».
Безпека та регіональна політика: де реальні відмінності
Протягом багатьох років, особливо після 7 жовтня 2023 року, Нетаньягу проводив жорстку лінію щодо Ірану та його союзників. Проте, за оцінкою низки спостерігачів, ці зусилля мали половинчастий характер, а низка стратегічних прорахунків призвела до погіршення відносин з Європою та часткової політичної залежності Ізраїлю від США. Що стосується України, чинний прем'єр дотримується стриманої політики рівновіддаленості від Києва та Москви.
Опозиція на декларативному рівні займає більш проукраїнську позицію, ніж партії коаліції. При цьому, за словами співрозмовника РБК-Україна, у питаннях безпеки — Іран, ХАМАС — риторика опозиції може незначно відрізнятися від лінії Нетаньягу, але принципової різниці тут немає. Таким чином, ключова розбіжність між таборами зміщується зі сфери зовнішньої політики у внутрішню: розподіл ресурсів, роль релігії в державі, питання призову та модель суспільства.
Чому це важливо для України та світової безпеки
Вплив ізраїльської політики на глобальні процеси наглядно продемонструвала минула зима: в результаті війни США та Ізраїлю з Іраном ціни на паливо досі б'ють рекорди, а завдання з пошуку нових перехоплювачів для систем Patriot стає дедалі складнішим. Ізраїль — парламентська республіка, і саме від результатів виборів до Кнесету залежить, хто сформує виконавчу владу та визначить політичний курс країни. В умовах, коли регіон залишається в стані хронічної нестабільності, зміна чи збереження уряду в Єрусалимі може як стабілізувати, так і загострити ситуацію на Близькому Сході, що неминуче позначиться на енергетичних ринках, оборонних бюджетах та дипломатичних розкладах, включно з позицією України.
