Парламентські вибори в Ізраїлі завершилися без переконливої перемоги жодного з політичних таборів, залишивши країну перед загрозою повторного голосування. Ні право-релігійний блок прем'єр-міністра Беньяміня Нетаньягу, ні опозиційні центристські сили не змогли набрати необхідні для формування стабільного кабінету міністрів 61 мандат. Про це в інтерв'ю виданню РБК-Україна розповів військовий оглядач Сергій Ауслендер.
Політичний глухий кут та роль арабського фактора
За словами аналітика, підсумки голосування знову зафіксували глибокий розкол ізраїльського суспільства, яке розділилося приблизно навпіл. Блок Беньяміня Нетаньягу володіє лише попередньою перевагою в 53 мандати проти 49 в опозиції, що виключає можливість легкого створення коаліції. Очікування соціологів на впевнений успіх опозиційних сил та партії Гаді Айзенкота не виправдалися через відсутність у них конструктивної програми.
Головною несподіванкою виборчої кампанії став успіх арабських партій, які сумарно здобули близько 18 мандатів. Оскільки провідні єврейські політичні сили правоцентристського спектру категорично відмовляються включати їх до складу майбутньої коаліції, політична система виявилася заблокованою. На думку Ауслендера, вся виборча боротьба будувалася на взаємному ляканні виборців замість реальних пропозицій щодо виходу з кризового стану.
Сценарії майбутнього та неминучість ескалації з Іраном
У ситуації, що склалася, експерт виділяє два головні шляхи: довгі та складні переговори про уряд національної єдності або перехідний уряд під керівництвом Нетаньягу та швидкі повторні вибори. При цьому політична криза всередині країни не скасовує зовнішньополітичних загроз. Військовий оглядач підкреслює, що пряме та повномасштабне зіткнення з Іраном є лише питанням часу.
Головною ціллю поточного керівництва Ізраїлю залишається ліквідація або обрушення іранського режиму, що має докорінно змінити баланс сил у регіоні безпеки. Для Беньяміня Нетаньягу ця каденція може стати останньою, і він має намір увійти в історію як лідер, який вирішив головну екзистенційну проблему країни. Водночас українсько-израїльський трек залишиться в замороженому публічному стані через пріоритетність внутрішніх фронтів.
Значення для регіону та міжнародного порядку денного
Політична турбулентність в Ізраїлі напряму впливає на загальну стабільність на Близькому Сході, де армія продовжує вести операції в Газі, Лівані та Сирії. Керівництво країни сконцентроване виключно на забезпеченні власної безпеки, відсуваючи на другий план зовнішньополітичні маневри на інших напрямках. Практична взаємодія зі спецслужбами зарубіжних країн зберігається, але переходити в публічну площину вона не буде.
Подальший розвиток подій покаже, чи вдасться ізраїльським політичним важковаговикам подолати розбіжності заради формування тимчасового кабінету. Проте більшість експертів сходяться на думці, що країні не уникнути чергового електорального циклу. На цьому тлі ізраїльське керівництво продовжує готуватися до рішучого протистояння з Тегераном, яке визначить долю близькосхідного регіону на десятиліття вперед.
