Європейська дипломатія взяла курс на жорстку позицію: глава зовнішньополітичного відомства ЄС Кая Каллас остаточно закрила двері для ідеї нейтрального посередництва. У умовах, коли світ чекає розв'язки конфлікту, Брюссель чітко окреслив свою роль — не арбітр, а активний прихильник України.

Чому ЄС не стане «суддею» у суперечці з Москвою

Каллас не стала використовувати дипломатичний евфемізм, заявивши прямо: Європа ніколи не буде нейтральним посередником між Росією та Україною. Логіка Брюсселя проста і жорстка — ЄС з самого початку стоїть на боці Києва, захищаючи власні інтереси безпеки. Неможливо бути безстороннім, коли одна зі сторін конфлікту загрожує фундаменту європейського порядку.

Відмова від створення посади спеціального посланника, який мав вести діалог з Москвою, став сигналом для всіх зацікавлених сторін. Раніше у списку потенційних «миротворців» фігурували гучні імена: екс-канцлер Німеччини Ангела Меркель, екс-прем'єр Італії Маріо Драгі, президент Фінляндії Александр Стубб та голова Євроради Антоніу Кошта. Однак тепер стало зрозуміло, що їхній досвід не буде залучено у ролі «судді».

Стратегія доповнення, а не заміни США

Важливий нюанс, озвучений Каллас, стосується ролі Вашингтона. Незважаючи на те, що увага США зміщується на напруженість у Ірані, Європейський Союз не має наміру замінювати американців у мирному процесі. Стратегія Брюсселя будується на принципі доповнення зусиль Вашингтона, а не на спробі взяти ініціативу у свої руки в шкоду координації з союзниками.

Замість пошуку «супер-посередника» фокус змістився на вироблення єдиної позиції. Київ, уособлений міністром Андрієм Сибігою, наполягає на конкретних кроках: демілітаризація Запорізької АЕС, створення гуманітарних коридорів та визначення чіткого мандату. Сибіга підкреслив: спочатку потрібна стратегія та єдиний голос Європи, і лише потім — вибір людини для реалізації.

Червоні лінії та умови миру

Кая Каллас вже підготувала конфіденційний документ, який обговорюється країнами ЄС з лютого. У ньому прописані жорсткі умови, без яких компроміс неможливий. Список «червоних ліній» вражаючий і не залишає простору для маневру Москві:

  • Відмова від визнання окупованих територій України.
  • Повне припинення диверсій, кібератак та втручання у вибори.
  • Виплата репарацій та повернення викрадених дітей.
  • Випуск журналістів та виведення військ із Грузії та Молдови.

Особлива увага приділяється питанням безпеки. Каллас попереджала: якщо мирна угода вимагатиме обмеження чисельності української армії, то й можливості Росії щодо переозброєння мають бути жорстко обмежені. Поки залишається питання, чи зможуть усі 27 країн-членів ЄС підтримати цей документ одностайно, але вектор обрано.

На тлі цих заяв держсекретар США Марко Рубіо висловив надію на відновлення мирного процесу найближчим часом, відзначивши готовність Вашингтона зробити все можливе для завершення війни. Однак, як показує позиція Каллас, шлях до миру лежить не через нейтральне посередництво, а через тиск та чіткі умови.