Камінь із пустелі Малі виявився найдавнішим уламком марсіанської кори: NASA назвало знахідку «Розеттським каменем для Марса»

У пустелі Малі було виявлено непомітний на перший погляд камінь масою 800 грамів, який, згідно з результатами дослідження NASA, виявився метеоритом марсіанського походження. Учені з Лабораторії реактивного руху NASA (JPL) та Університету Нью-Мексико дійшли висновку, що ця порода належить до числа найдавніших зразків марсіанської кори, які коли-небудь досягали поверхні Землі. Знахідка, за словами дослідників, відкриває принципово новий доступ до вивчення геологічної історії Червоної планети та вже отримала в науковому співтоваристві неофіційну назву «Розеттський камінь для Марса».

Ізотопний «відбиток пальця» підтвердив походження

Ключовим етапом ідентифікації стало порівняння ізотопного складу кисню в знайденій породі з базою даних відомих марсіанських метеоритів. Фахівці JPL та Університету Нью-Мексико провели детальний ізотопний аналіз і встановили повну збігу з характерним «відбитком» марсіанських порід. На додаток до ізотопних даних на користь марсіанського походження свідчить мінеральний і хімічний склад каменю: вулканічні мінерали з характерним вмістом циркону відповідають спектру, зафіксованому орбітальним апаратом Mars Reconnaissance Orbiter під час картографування південних нагорів Марса. Сукупність цих незалежних ліній доказів дозволила дослідникам із високим ступенем впевненості атрибутувати знахідку Червоній планеті.

4,1 мільярда років води на Марсі

Особливої наукової цінності знахідці надає результат радіометричного датування, проведеного на крихітному фрагменті породи. Показано, що вода змінила структуру мінералів у цьому камені приблизно 4,1 мільярда років тому. При цьому сама геологічна формація, до якої належить зразок, може бути ще старшою. Для планетної геології це означає, що на Марсі в епоху, яка передувала формуванню більшості відомих місячних і земних гірських порід, уже була присутня рідкісна вода, здатна переробляти вулканічні мінерали. Команда під керівництвом Янг Лю з JPL підкреслює, що метод датування, застосований до цього зразка, планується тиражувати на інші марсіанські метеорити, що дозволить вибудувати більш детальну хронологію ранньої гідрологічної історії планети.

436-й метеорит з Марса та невідомі обставини викиду

До цієї знахідки в науковому обігу налічувалося 435 марсіанських метеоритів, що потрапили на Землю. Усі вони, за загальноприйнятою моделлю, були вибиті з поверхні Червоної планети в результаті потужних ударів астероїдів, енергія яких розігнала уламки породи до орбітальної швидкості. Новий камінь став 436-м підтвердженим зразком. Проте точне місце на Марсі, звідки саме був викинутий цей фрагмент, і ланцюжок обставин, що призвели його в пустелю Малі, на даний момент залишаються невідомими. Мінеральна подібність із даними орбітального зонда дозволяє лише в загальних рисах пов'язати метеорит із південними нагорами, але не дозволяє вказати конкретний кратер чи геологічну структуру.

Чому знахідку називають «Розеттським каменем»

Термін «Розеттський камінь для Марса» дослідники використовують у переносному сенсі: так само як давньоєгипетська стела з тримовним написом дала ключ до розшифровки ієрогліфів, цей метеорит відкриває доступ до вивчення давньої кори з раніше не досліджених територій Червоної планети. На відміну від зразків, доставлених місіями «Вікінг» або «Аполлон» (останні — з Місяця), марсіанські метеорити, знайдені на Землі, є єдиним фізичним матеріалом з поверхні Марса, доступним для лабораторного аналізу без організації пілотованої чи автоматичної місії повернення. Учені зазначають, що попри непрямий характер підказок про походження порід, кожен новий підтверджений зразок звужує коло можливих інтерпретацій і наближає до розуміння того, якою була вода на Марсі в його ранній історії.

Контекст і перспективи

Знахідка вписується в ширший контекст планетарної програми NASA, у рамках якої орбітальні апарати та наземні ровери продовжують картування мінералогічного різноманіття Марса. Поєднання даних дистанційного зондування з прямим аналізом метеоритних зразків на Землі залишається одним із небагатьох доступних методів палеогеохімічного моделювання. Команда JPL має намір у найближчі місяці опублікувати розширену методику ізотопного датування, що дозволить іншим лабораторіям відтворити результати й, можливо, переглянути вік низки раніше вивчених марсіанських метеоритів. Поки ж 800-граммовий камінь із Малі, встановлений на темному постаменті у вітрині, продовжує залишатися одним із найдавніших фізичних свідчень того, що мільярди років тому на Марсі текла вода.