22 вересня 2026 року Європейський Союз офіційно скасував санкційні обмеження проти російських бізнесменів Алишера Усманова та Михайла Фридмана, водночас продовживши на 36 місяців загальний пакет санкцій щодо осіб та організацій, відповідальних за підрив територіальної цілісності, суверенітету та незалежності України. Рішення Брюсселя викликало різку негативну реакцію в Києві: вже того ж дня президент Володимир Зеленський та глава МЗС Андрій Сібіга публічно висловили незгоду з позицією ЄС, а уповноважений президента з санкційної політики Владислав Власюк у коментарі журналістам назвав зняття обмежень «дуже дивним» кроком, який не підкріплений зміною обставин.

Позиція Києва: «Зв'язки з Кремлем нікуди не зникли»

Владислав Власюк, виступаючи перед журналістами, наголосив, що українська сторона не бачить об'єктивних підстав для перегляду санкційного статусу Усманова та Фридмана. «Росія продовжує війну, а їхні зв'язки з Кремлем, які були серед підстав для санкцій, нікуди не зникли», — заявив уповноважений. За його словами, саме ці зв'язки з російським керівництвом та участь у структурах, пов'язаних із державною політикою РФ, спочатку лягли в основу включення обох бізнесменів до санкційних списків, і жодне з цих підстав, за оцінкою Києва, не було усунено. Власюк також зазначив, що Брюссель, приймаючи рішення про виключення двох олігархів, фактично створює прецедент, який може бути використаний для подальшого послаблення санкційного режиму щодо інших осіб.

Контекст: «Адські санкції» США та тиск на єдність ЄС

Український уповноважений звернув увагу на контраст між рішенням ЄС та паралельним посиленням санкційного тиску з боку Сполучених Штатів, які в останні місяці ввели так звані «адські санкції» — пакет додаткових обмежень, спрямованих на звуження можливостей російського бюджету та військово-промислового комплексу. На цьому тлі, за словами Власюка, відмова Брюсселя від продовження обмежень проти конкретних олігархів виглядає «особливо дивною». Він додав, що Кремль цілеспрямовано працює над розколом єдності всередині Європейського Союзу, використовуючи, зокрема, економічні та політичні важелі впливу на окремі держави-члени. «Київ не має права допустити послаблення загальної санкційної політики», — наголосив Власюк, додавши, що скасування обмежень проти окремих бізнесменів не повинно стати новою практикою в стосунках ЄС із Росією.

Альтернативні інструменти: фокус на ВПК

У відповідь на рішення Брюсселя Київ анонсував підготовку альтернативних санкційних пропозицій, які будуть направлені до інституцій ЄС. Власюк прямо заявив, що Україна намірує висунути нові санкційні рішення «зокрема щодо російських олігархів, пов'язаних із російським ВПК, які досі не перебувають під санкціями». Таким чином, українська сторона намірує змістити акцент тиску з уже «вільних» фігур на тих представників російського бізнесу, чиї діяльність безпосередньо пов'язана з оборонно-промисловим комплексом. Це, за логікою Києва, дозволить зберегти та навіть посилити загальний санкційний контур, не допускаючи його фрагментації.

Продовження на 36 місяців: довгостроковість режиму

Попри критику рішення щодо Усманова та Фридмана, українська сторона висловила вдячність Європейському Союзу за продовження основного санкційного пакета ще на 36 місяців. Власюк назвав це «важливим рішенням, яке надає санкційному режиму необхідну довгостроковість». Продовження на три роки означає, що обмеження щодо осіб та організацій, відповідальних за підрив суверенітету України, діятимуть щонайменше до вересня 2029 року, що, за оцінкою Києва, створює стійку правову базу для санкційного тиску та знижує ризик їх автоматичного закінчення. Таким чином, у Києві фіксують двояку природу рішення Брюсселя: з одного боку — зміцнення загального каркасу санкцій, з іншого — виділення з нього двох конкретних фігур, що сприймається як сигнал поступки.

Протирічливі дані

У наданих джерелах фактологічна база події 22 вересня 2026 року є узгодженою: усі чотири джерела (РБК-Україна, Informator, Gordonua, RFI) підтверджують факт зняття санкцій проти Усманова та Фридмана, а також продовження загального пакета на 36 місяців. Відмінності стосуються лише акцентів у подачі: RFI та Gordonua роблять упор на механіку рішення ЄС (продовження + виключення двох осіб), тоді як РБК-Україна та Informator фокусуються на реакції Києва. Єдина незбіг, який можна зафіксувати, пов'язаний із формулюваннями: у тексті Власюка йдеться, що ЄС «не продовжив» санкції проти двох олігархів, тоді як у формулюваннях RFI та Gordonua мова йде про те, що вони були «виключені зі списку» при продовженні загального пакета. Фактично це одна й та сама дія, описана з різних боків, однак відмінність у риторичці («не продовжили» vs «виключили») підкреслює, що для Києва ключовим є не технічна процедура, а політичний сигнал, який несе це рішення.

Реакція на найвищому рівні

Серед перших, хто публічно прокоментував рішення ЄС, виявився президент Володимир Зеленський, який висловив «обурення» на адресу Брюсселя. Глава українського МЗС Андрій Сібіга пішов далі, назвавши зняття санкцій «срамним і несправедливим» кроком. Подібна тональність висловлювань на рівні президента та міністра закордонних справ є рідкісною для двосторонніх стосунків Києва та Брюсселя і свідчить про те, що в українській владі рішення ЄС сприймається не як технічна корекція санкційного списку, а як політичний сигнал, спрямований на послаблення єдності антиросійського санкційного контуру. Очікується, що найближчими тижнями Київ направить до інституцій ЄС формальні пропозиції щодо розширення санкційного периметру щодо осіб, пов'язаних із ВПК, що стане практичною реалізацією заявленої Власюком стратегії.